 Одним з основних напрямків
діяльності органів юстиції є здійснення правової експертизи та державної
реєстрації нормативно-правових актів центральних та місцевих органів виконавчої
влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права,
свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Цю
реєстрацію запроваджено відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 №
493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших
органів виконавчої влади” з 01 січня 1993 року.
Основною метою, яку має бути досягнуто органами юстиції під час
здійснення зазначеної функції, є забезпечення охорони конституційних прав,
свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, проголошених і
гарантованих Конституцією та законами України, усунення порушень чинного
законодавства, підвищення законності та дієвості нормативно-правових актів
суб’єктів нормотворення.
Питання державної
реєстрації нормативно-правових актів регулюється деякими законодавчими актами
(наприклад, Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності”) та, в основному, указами Президента України,
постановами Кабінету Міністрів України та нормативно-правовими актами
Міністерства юстиції України. Зокрема, мова йде про вищезгаданий Указ
Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів
міністерств та інших органів виконавчої влади”, постанови Кабінету Міністрів
України від 28.12.92 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” та від
17.10.97 № 1153 ”Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у
міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади” тощо.
Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні
правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України,
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам
до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано
Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням
практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну
реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до
Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
На державну реєстрацію
подаються нормативно-правові акти, прийняті повноваженими на це суб'єктами
нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою
законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований
характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії
(постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них
містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування",
"Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно"
та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Тобто державній реєстрації
підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази,
інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й
законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами
України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і
протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість
яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з
урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або
змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх
реалізації;
б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств,
органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а
також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління
органу, який видав нормативно-правовий акт.
При цьому, на державну реєстрацію не подаються акти:
а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і
звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження
положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;
в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);
г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення
вищестоящих органів;
д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних
рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського
управління та контролю, що не мають нових правових норм;
е) нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і
правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші).
У разі надходження акта, який не підлягає державній реєстрації, орган державної
реєстрації протягом трьох робочих днів повертає його суб'єкту нормотворення з
відповідним обґрунтуванням.
Головний спеціаліст управління юстиції Микола Поліщук
|
