 Відразу після
здобуття Україною незалежності постало питання про прийняття Основного Закону,
який закріпив би якісно нові зміни у державі та суспільстві. Конституційний
процес проходив з великими труднощами і тривав п'ять років. Україна останньою з
республік колишнього Радянського Союзу прийняла свою Конституцію. Це сталося 28
червня 1996 р.
У розділі І Конституції Україну визначено як
суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, тобто державу,
яка за своїми суттєвими ознаками належить до співдружності держав так званого
«відкритого суспільства», гуманістичного за своєю спрямованістю.
Демократичну суть Української держави закріплює й
конкретизує стаття 5 Конституції. Вона проголошує, що Україна за формою
правління є республікою, закріплює принцип народовладдя.
Демократизм форм правління в Україні визначається
й тим, що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,
виконавчу та судову і виключно у межах повноважень, закріплених Конституцією та
чинним законодавством за державними органами, що належать до зазначених гілок
державної влади.
Важливою ознакою демократії є також розвиток в
Україні місцевого самоврядування як недержавної форми участі місцевого
населення (територіальних громад сіл, селищ та міст) у вирішенні питань
місцевого значення, що регулюється спеціальним законом про місцеве
самоврядування.
Важливим з точки зору утвердження у країні
демократичного режиму є закріплення в Конституції принципу політичної,
економічної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя. Зазначається,
що жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова, захищатися
цензурою, яка забороняється. Держава гарантує свободу політичної діяльності.
Заборона політичної діяльності можлива лише у тих випадках, коли вона загрожує
національній безпеці, громадському порядку, пов'язана з формуванням та
існуванням непередбачених законом військових та інших збройних формувань.
Україна є соціальною державою. У статті 3
Конституції сформульовано принцип, за яким: * Людина, її життя і здоров'я,
честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою
соціальною цінністю... Держава відповідає перед людиною за свою діяльність».
Ці вихідні положення конкретизуються і в інших
конституційних нормах, які становлять загальні засади Конституції. Передусім
закріплюються найсприятливіші для населення принципи мовної політики держави, у
тому числі для національних менпшн; положення, що визначають гуманістичну
спрямованість розвитку української нації, її самобутності та культури, а також
усіх народів і національних меншин. Соціальний характер Української держави
визначає і конституційне регулювання питань, пов'язаних з використанням
власності і захистом усіх суб'єктів права власності, закріплення принципу
соціальної спрямованості економіки, рівності перед законом усіх суб'єктів права
власності, гаранутвання екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги
на території України, а також здійснення інших соціально значущих заходів.
У Загальних засадах Конституції закріплено
характеристику України як правової держави. Стаття 8 проголошує принцип
верховенства права і звертає увагу на його дієвість. У цій та інших статтях
закріплено принципові положення, що є невід'ємними ознаками правової держави:
найвища юридична сила Конституції; обов'язковість відповідності їй усіх інших
нормативно-правових актів, що видаються в Україні; пряма дія норм Конституції;
можливість, безпосередньо посилаючись на відповідні її норми, захищати свої
права в суді; закріплення принципів, за якими ніхто не може бути примушений
робити те, що не передбачене законодавством; державні й самоврядні органи та їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у
спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Серед інших принципово важливих настанов, що
містяться у загальних засадах Конституції України, — визначення України як
унітарної держави, територія якої є цілісною і недоторканною; встановлення
єдиного громадянства; визнання за відповідних умов чинних міжнародних договорів
частиною національного законодавства тощо.
Однією з головних ознак правової держави є
встановлений Конституцією порядок регулювання, захисту і практичного здійснення
прав та свобод людини і громадянина.
Як суб'єкт міжнародного права, одна із засновниць
ООН, Україна проводить активну роботу, спрямовану на використання не тільки
національних, а й міжнародних інститутів захисту прав людини. Конституція
гарантує кожному громадянинові право після використання всіх національних
засобів захисту прав і свобод звертатися за захистом до відповідних міжнародних
судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або
учасницею яких є Україна.
Провідний спеціаліст Барського районного управління юстиції Юлія Сплавська
| 
