 Питання визначення походження дитини та порядок державної реєстрації народження регулюються положеннями Сімейного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України N 52/5 від 18.10.2000 року (зі змінами).
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця від дня народження дитини за усною чи письмовою заявою батьків дитини чи одного з них, а в разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилась дитина або в якому на цей час вона перебуває. Для цього в органи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них необхідно подати медичне свідоцтво про народження, видане закладами охорони здоров'я, де приймаються пологи, паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них), або паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою, документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, спільна заява матері та батька
дитини, заява матері). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини.
Прізвище дитині присвоюється за прізвищем батьків, якщо батьки мають спільне прізвище. При різних прізвищах за письмовою згодою батьків дитині присвоюється прізвище батька чи матері або подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. У разі якщо мати чи батько дитини не може особисто з'явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану, то її (його) заява, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана через представника. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. У заяві про присвоєння дитині подвійного прізвища батьки зазначають, з якого прізвища - батька чи матері - повинно починатися прізвище дитини. Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. При державній реєстрації народження іншою особою власне ім'я дитини присвоюється за її вказівкою. Дитині може бути присвоєно не більше двох власних імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. За відсутності згоди дитині присвоюється прізвище чи ім’я на підставі рішення органу опіки та піклування або суду. По батькові дитині присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне власне ім'я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків. На прохання батьків по батькові може також присвоюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі.
Відділом державної реєстрації актів цивільного стану видається витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для призначення допомоги при народженні дитини. У разі державної реєстрації народження виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради видається довідка для призначення допомоги при народженні дитини.
На прохання батьків - громадян України до їх паспортів або паспортних документів органи державної реєстрації актів цивільного стану уносять відомості про дітей: прізвище, власне ім'я, по батькові, число, місяць і рік народження.
Начальник відділу ДРАЦС реєстраційної служби Альона Хитрук
|
