 Хронологія змін у законодавстві щодо надання додаткових відпусток
працівникам, які мають дітей. Порядок надання додаткової відпустки працівникам,
які мають дітей. Визначення віку дітей для надання права на отримання
додаткової соціальної відпустки. Визначення підстав для надання додаткової
соціальної відпустки працівникам, які мають дітей. Умови та порядок надання
додаткової соціальної відпустки одинокій матері. Документи, необхідні для
надання соціальної відпустки.
До набуття чинності Законом № 504 згідно з пунктом 3 постанови ЦК КПРС і
Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо посилення державної допомоги сім’ям, які
мають дітей» від 22 січня 1981 року № 235 жінці, яка мала двох і більше дітей
віком до 12 років, надавалася додаткова триденна оплачувана відпустка, і загальна
тривалість відпустки працівницям, які користувалися зазначеною додатковою
відпусткою, не повинна була перевищувати 28 календарних днів.
З 1 січня 1997 року, тобто з дати набуття чинності Законом № 504,
відповідно до частини першої статті 19 зазначеного Закону жінці, яка працювала
і мала двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її
бажанням, щорічно надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5
календарних днів без урахування вихідних, що не включалася до загальної
тривалості щорічної відпустки.
Зазначена норма поширювалась на жінку, яка всиновила дитину, батька, який
виховував дитину без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в
лікувальному закладі), а також осіб, які взяли під опіку дитину.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України стосовно відпусток» від 6 лютого 2003 року № 490-IV, який набув
чинності 1 березня 2003 року, текст статті 19 Закону № 504 викладено в новій
редакції:
«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або
дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без
матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному
закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно
додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування
святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна
тривалість не може перевищувати 14 календарних днів».
У подальшому з 18 листопада 2004 року Законом України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 22 жовтня 2004 року №
2128-IV (далі — Закон № 2128) перелік осіб, які мають право на зазначену додаткову
відпустку, доповнено категорією «одинока мати».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19 травня
2009 року № 1343-VI (з 1 січня 2010 року набув чинності) збільшено тривалість
додаткової відпустки, працівникам, які мають дітей. Так, згідно із зазначеним
Законом внесено зміни до статті 1821 КЗпП та статті 19 Закону № 504, якими
передбачено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років,
або дитину-інваліда, чи яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який
виховує дитину без матері (у т. ч. й у разі тривалого перебування матері в
лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається
щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без
урахування святкових і неробочих днів (додаток). За наявності кількох підстав
для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17
календарних днів.
Начальник управління юстиції Наталія Сирота
|
