 Міжнародне співробітництво по
захисту прав людини здійснило вирішальний вплив на становлення та розвиток
інституту міжнародного захисту прав жінок.
Фундаментальним принципом цього
інституту є рівноправність чоловіка та жінки в усіх сферах суспільного життя.
Узагальнюючим міжнародно-правовим актом у цій галузі є конвенція про ліквідацію
всіх форм дискримінації щодо жінок.
Поняття «дискримінація щодо жінок»
означає будь-які обмеження за ознаками статі, що спрямоване на послаблення або
зводить нанівець визнання, користування та здійснення жінками незалежно від їх
сімейного стану на основі рівноправного становища чоловіка та жінки прав та
основних свобод в політичній, економічній, соціальній, культурній та інших
галузях.
Сучасні цивілізовані держави
засуджують дискримінацію по відношенню до жінок в усіх її формах та
зобов'язуються проводити політику по ліквідації дискримінації. В основу такої
політики має бути покладений конституційний принцип рівноправності чоловіка та
жінки та встановлені дійові юридичні гарантії захисту прав жінок на рівній з
чоловіками основі. У суспільстві повинна відбутися зміна соціокультурної моделі
поведінки чоловіка і жінки з метою викорінення звичаїв та практики, що
ґрунтуються на ідеї неповноцінності або меншовартості однієї статі. Держава
повинна забезпечити таке сімейне виховання, що включає в себе розуміння
материнства як важливої соціальної функції та визначення спільної відповідальності
чоловіка та жінки за виховання та розвиток своїх дітей.
Довгий час жінка не мала рівних з
чоловіком політичних прав і не була допущена до участі в управлінні державою.
Сучасне розуміння державної політики в цій сфері повинно включати забезпечення
права жінки брати участь у виборах та референдумах та обиратися до всіх
виборних органів; формулювати і здійснювати державну політику та займати
державні пости всіх рівнів, брати участь у діяльності неурядових організацій та
асоціацій, що займаються проблемами суспільно-політичного життя країни. На
міжнародному рівні жінка має можливість без будь-якої дискримінації
представляти свою країну та брати участь у роботі міжнародних організацій.
Держава повинна надавати жінкам
рівні права із чоловіками стосовно громадянства. На громадянстві жінки не
повинні відображатися ані укладання, ані розірвання шлюбу з іноземцем, ані
зміна громадянства чоловіка під час шлюбу.
У галузі освіти рівність чоловіка
та жінки повинна бути забезпечена однаковими умовами при виборі майбутньої
професії чи спеціальності, рівності доступу до освіти, до однакових навчальних
програм, іспитів, викладацького складу однакової кваліфікації, шкільних
приміщень та обладнання. Жінка повинна мати рівні можливості для отримання
освіти, однакові можливості для доступу до післядипломної освіти та інших
програм, що спрямовані на якнайшвидше скорочення розриву в знаннях між
чоловіками та жінками. Жінка повинна мати рівні з чоловіком можливості для
активної участі в заняттях спортом та фізичною підготовкою, а також доступ до
спеціальної інформації освітнього характеру з метою забезпечення здоров'я та
добробуту родини, включаючи інформацію та консультацію про планування розміру
сім'ї.
Визнаючи право на працю як
невід'ємне право кожної людини, держава повинна створити однакові можливості
при прийнятті на роботу чоловіка та жінки, при просуванні, а також на гарантію
зайнятості. У трудових відносинах жінка має право на рівну винагороду за працю,
включаючи отримання пільг, а також на рівний підхід до оцінки якості роботи.
Жінка має право на соціальне
забезпечення, у тому числі у випадку виходу на пенсію, безробіття, хвороби,
інвалідності, по старості та в інших випадках, а також право на оплачувану
відпустку.
Жінка має право на охорону
здоров'я та безпечні умови праці, в тому числі по збереженню функції
продовження роду.
Законодавче заборонено звільнення
з роботи жінки на підставі вагітності або відпустки по вагітності та пологах, а
також будь-яку дискримінацію через сімейний стан при звільненні.
Не допускається робота вагітної
жінки на небезпечних роботах,/ а також понаднормові роботи та роботи в нічний
час.
Держава надає вагітній жінці
оплачувану відпустку по вагітності та пологах, а також визначені законом
соціальні допомоги у зв'язку з народженням дитини. Для забезпечення можливості
батькам поєднувати виконання сімейних обов'язків із трудовою діяльністю та
участю у громадському житті держава створює та підтримує мережу закладів по
догляду за дітьми.
У галузі охорони здоров'я жінка
має рівний із чоловіком доступ до медичного обслуговування, зокрема, у сфері
планування розміру сім'ї.
Жінка має рівні з чоловіком
можливості брати участь у заходах, що пов'язані із відпочинком, заняттям
спортом та в усіх сферах культурного життя.
Держава забезпечує рівність
чоловіка та жінки перед законом. Вони мають однакову цивільну правоздатність та
однакові можливості для її реалізації. Забезпечується рівноправність при
укладанні договорів та в управлінні майном, отриманні позик та інших форм
фінансового кредиту. Держава гарантує рівне ставлення до чоловіка та жінки на
всіх етапах судового розгляду.
У сфері шлюбно-сімейних відносин
жінка та чоловік мають рівні права при укладанні шлюбу, право на вільний вибір
та на вступ до шлюбу лише за своєї повної та вільної згоди.
У період шлюбу та при його
розірванні подружжя має рівні права та обов'язки. Подружжя повинно спільнота
відповідально вирішувати питання про кількість дітей та періоди між їх
народженням. По відношенню до виховання дітей жінка і чоловік мають рівні права
та обов'язки, інтереси дітей є домінуючими у всіх випадках. Заручини та шлюб
дитини не мають юридичної сили, держава повинна докладати зусилля для
визначення мінімального шлюбного віку та обов'язковості реєстрації актів
громадянського стану.
Подружжя має рівні особисті
права, в тому числі право вибору прізвища, професії, роботи. В економічній
сфері - володіти, користуватися та розпоряджатися майном як безоплатно, так і
за оплату.
З метою забезпечення захисту прав
жінки на міжнародному рівні в Економічній та Соціальній Раді ООН з 1946 р. діє
Комісія із становища жінок. А у зв'язку з прийняттям Конвенції про ліквідацію
всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. (Україна з 3 вересня 1981 р. є
учасницею цієї Конвенції) - Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок.
Однак необхідність подальшого
правового регулювання у сфері захисту прав жінок ще зберігається, бо
зберігаються ті причини, що обумовлюють виділення жіночого питання в самостійну
проблему. Начальник районного управління юстиції Наталія Сирота
| 
