|
 Сьогодні, державна служба в Україні
підійшла до тієї межі, коли неприйняття кардинальних дій по протидії корупції
може призвести до негативних наслідків не тільки у суспільному житті, але
поставити під сумнів необхідність існування самої держави .
Таким чином, зменшення рівня корупції можна досягти шляхом усунення, блокування
причин, що її спричиняють. Одним із фундаментальних принципів профілактики
негативних соціальних процесів є сформульований ще Аристотелем постулат:
"Якщо нам відомі причини, що призводять до загибелі державних устроїв, то ми…
знаємо і причини, що зумовлюють їх збереження: протилежні заходи призводять
протилежні дії”.
Корупція у сфері державної служби існує, перш за все тому, що у чиновника є
можливість розпоряджатися ресурсами, що йому не належать, за рахунок прийняття
(або не прийняття) тих чи інших рішень. До таких ресурсів можна віднести:
бюджетні кошти, державну та комунальну власність, пільги, державні замовлення,
тощо. Але якщо позбавити чиновника розподільчої функції, то вся система втрачає
сенс свого існування. Тож, державні службовці виступають у ролі суб’єктів
корупційної діяльності, тому що тільки вони мають повноваження для прийняття
рішень, що ведуть до корупційних правопорушень.
В системі державної служби корупція проявляється у формі: винагороди за
отримання вигідних замовлень, винагороди за начебто консультаційні послуги,
встановлення занадто високих гонорарів за публікації та лекції, службового
шахрайства, отримання комісійних з державних замовлень, надання державним
службовцям різних "знаків уваги”, закордонних відряджень, банального
здирництва, встановлення нормативів на хабарі .
Небезпека цього явища полягає в тому, що це явище викликає у суспільства
"звикання”, у населення формується ставлення до нього як до "норми життя”.
Тож, корупція є, водночас, і причиною, і наслідком негараздів суспільства, яке
її свідомо створює, культивує умови для її поширення і, водночас, вдається до
спроб подолати її. Живучості корупції сприяє байдужість населення. Зазначена
тенденція значною мірою пов’язана із психологічним станом людей, що є наслідком
об’єктивних соціальних обставин. Передусім необхідно визначити закономірності
поведінки людини, зрозуміти її мотиви, нейтралізувати вплив різноманітних негативних
факторів. Це сприятиме не лише виведенню суспільства зі стану байдужості, а й
приборканню корупції, тобто створенню умов для належної реалізації прав
і свобод людини та громадянина .
Провідний спеціаліст управління Інна Якубчик
|
