Ні людське співіснування, ні самореалізація людини або її самовдосконалення
неможливі без наявності у неї прав і свобод. Їх забезпечення є необхідною
передумовою самого людського існування.
Оскільки головні або невід'ємні права людини є загальнолюдськими, то вони
рівною мірою стосуються всіх людей, що
живуть на нашій планеті. Тому в процесі
захисту й утвердження цих прав велике значення має співробітництво всіх людей
доброї волі, представників різних націй і держав. Охорона цих прав є також
завданням багатьох міжнародних організацій, провідну роль серед яких відіграє
Організація Об'єднаних Націй (ООН). Організація Об'єднаних Націй є першою в
історії міжнародною організацією, Статут якої, ухвалений 24 жовтня 1945 року,
закріплює демократичні принципи міжнародних відносин, спрямовані на
забезпечення співробітництва держав
з різним суспільно-політичним ладом, на уникнення
загрози війни й
зміцнення всезагального миру та
міжнародної безпеки. Одним з важливих кроків на шляху до досягнення мети
формування гарантій забезпечення прав і створення належних умов життя людей в
усьому світі стала «Загальна декларація прав людини», проголошена 10 грудня
1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
У ній вперше в історії міжнародних відносин були визначені головні права і
свободи людини. Декларація проголосила, що «визнання гідності, яка властива
всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних прав їх є основою свободи,
справедливості та загального миру».
До прав людини, які підлягають, згідно з Декларацією, загальній повазі та
дотриманню, ввіходять елементарні права особистості, громадянські, політичні й
соціально-економічні права людини. Серед елементарних прав особистості
Декларація проголошує насамперед право кожної людини «на життя, на свободу і на
особисту недоторканість» (стаття 3). В ній також відзначається, що «ніхто не
повинен бути у рабстві або у підневільному стані» (стаття 4), «не повинен
зазнавати тортур або жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, поводження
і покарання» (стаття 5), «не може зазнавати безпідставного арешту, затримання
або вигнання» (стаття 9). До елементарних прав людини належать також її право
на захист незалежним і неупередженим судом (стаття 10), на недоторканість
особистого й сімейного життя, на недоторканість її житла, на таємницю листування,
на захист честі й репутації (стаття 12).
У Декларації визначаються також політичні і громадянські права й свободи
людини. Це право кожної людини «на свободу думки, совісті і релігії» (стаття
18), «на свободу переконань і на вільне їх виявлення» (стаття 19), «на свободу
мирних зборів і асоціацій» (стаття 20). До цих прав належать також «право брати
участь в управлінні своєю країною» та загальне і рівне виборче право при
таємному голосуванні (стаття 21), «право вільно пересуватись і обирати собі
місце проживання у межах кожної держави» (стаття 13), «право шукати притулку
від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком» (стаття 14),
право на громадянство, якого ніхто не може бути безпідставно позбавлений, і на
його зміну (стаття 15), право чоловіків і жінок «без будь-яких обмежень за
ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю»
(стаття 16), право «володіти майном як одноособово, так і разом з іншими»
(стаття 17).
У Декларації підкреслюється також, що кожна людина як член суспільства «має
право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її
гідності і для вільного розвитку її особистості прав в економічній,
соціальній і культурній галузях» (стаття 22). Кожна людина має також
«право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови
праці та на захист від безробіття», на рівну оплату за рівну працю, на задовільну
і справедливу винагороду, (стаття 23). До цієї самої групи прав належать також
право на відпочинок і дозвілля (стаття
24), право на соціальне забезпечення і
особливий захист материнства і дитинства
(стаття 25), право на освіту, яка «повинна бути безплатною, хоча б початкова і
загальна», і «повинна бути спрямована на повний розвиток людської особистості
і збільшення поваги до прав людини та головних свобод» (стаття 26), право
«вільно брати участь у культурному житті
суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі
і користуватися його благами» (стаття 27).
Засадовим стосовно всіх прав людини, названих у Декларації, є принцип
рівноправ'я. Згідно з Декларацією, всі люди «народжуються вільними і рівними у своїй
гідності та правах» (стаття 1). Кожна людина «повинна мати всі права і свободи,
проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови,
релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального
походження, майнового, станового або іншого становища» (стаття 2). Всі люди
«рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний захист їх
законом» (стаття 7).
Прийнята у формі резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Декларація є
рекомендацією, яка не має юридичної обов'язкової сили, але її тези мають величезне
морально-політичне значення. Вони дістали визнання в усьому світі як певні
зразки, до яких повинні прагнути всі держави й які впливають на вироблення
більш гуманних і справедливих національних законодавств.
10
грудня 2010 року в Барською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №3 було
організовано круглий стіл "Права людини" учасником якого було й
управління юстиції.
|