Барське районне управління юстиції у Вінницькій області     

Ні людське співіснування, ні самореалізація людини або її самовдосконалення неможливі без наявності у неї прав і свобод. Їх забезпечення є необхідною переду­мовою самого людського існування.

Оскільки головні або невід'ємні права людини є за­гальнолюдськими, то вони рівною мірою стосуються всіх людей,  що живуть на нашій планеті.  Тому в процесі захисту й утвердження цих прав велике значення має співробітництво всіх людей доброї волі, представників різних націй і держав. Охорона цих прав є також завдан­ням багатьох міжнародних організацій, провідну роль се­ред яких відіграє Організація Об'єднаних Націй (ООН). Організація Об'єднаних Націй є першою в історії міжна­родною організацією, Статут якої, ухвалений 24 жовтня 1945 року, закріплює демократичні принципи міжнарод­них відносин, спрямовані на забезпечення співробітниц­тва держав  з  різним  суспільно-політичним ладом,  на уникнення   загрози   війни   й   зміцнення   всезагального миру та міжнародної безпеки. Одним з важливих кроків на шляху до досягнення мети формування гарантій забезпечення прав і створення належних умов життя людей в усьому світі ста­ла «Загальна декларація прав людини», проголошена 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.

У ній вперше в історії міжнародних відносин були визначені головні права і свободи людини. Декларація проголосила, що «визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних прав їх є основою свободи, справедливості та загального миру».

До прав людини, які підлягають, згідно з Деклара­цією, загальній повазі та дотриманню, ввіходять елемен­тарні права особистості, громадянські, політичні й соціально-економічні права людини. Серед елементарних прав особистості Декларація проголошує насамперед право кожної людини «на життя, на свободу і на особис­ту недоторканість» (стаття 3). В ній також відзначається, що «ніхто не повинен бути у рабстві або у підневільному стані» (стаття 4), «не повинен зазнавати тортур або жорс­токих, нелюдських або таких, що принижують гідність, поводження і покарання» (стаття 5), «не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання» (стат­тя 9). До елементарних прав людини належать також її право на захист незалежним і неупередженим судом (стаття 10), на недоторканість особистого й сімейного життя, на недоторканість її житла, на таємницю листу­вання, на захист честі й репутації (стаття 12).

У Декларації визначаються також політичні і громадянські права й свободи людини. Це право кожної людини «на свободу думки, совісті і релігії» (стаття 18), «на свободу переконань і на вільне їх виявлення» (стаття 19), «на свободу мирних зборів і асоціацій» (стаття 20). До цих прав належать також «право брати участь в управлін­ні своєю країною» та загальне і рівне виборче право при таємному голосуванні (стаття 21), «право вільно пересу­ватись і обирати собі місце проживання у межах кожної держави» (стаття 13), «право шукати притулку від пере­слідувань в інших країнах і користуватися цим притул­ком» (стаття 14), право на громадянство, якого ніхто не може бути безпідставно позбавлений, і на його зміну (стаття 15), право чоловіків і жінок «без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю» (стаття 16), право «володіти майном як одноособово, так і разом з іншими» (стаття 17).

У Декларації підкреслюється також, що кожна людина як член суспільства «має право на соціальне забезпечен­ня і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особистості прав в економічній, соціальній і культурній галузях» (стаття 22). Кожна люди­на має також «право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття», на рівну оплату за рівну працю, на задовіль­ну і справедливу винагороду, (стаття 23). До цієї самої групи прав належать також право на відпочинок і дозвілля  (стаття 24),  право на соціальне забезпечення і особливий захист материнства і дитинства  (стаття  25),  право на освіту, яка  «повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна», і «повин­на бути спрямована на повний розвиток людської осо­бистості і збільшення поваги до прав людини та голов­них свобод» (стаття 26), право «вільно брати участь у культурному житті  суспільства,  втішатися  мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами» (стаття 27).

Засадовим стосовно всіх прав людини, названих у Декла­рації, є принцип рівноправ'я. Згідно з Декларацією, всі люди «народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» (стаття 1). Кожна людина «повинна мати всі права і свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, полі­тичних або інших переконань, національного чи соціаль­ного походження, майнового, станового або іншого становища» (стаття 2). Всі люди «рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний захист їх законом» (стаття 7).

Прийнята у формі резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Декларація є рекомендацією, яка не має юридич­ної обов'язкової сили, але її тези мають величезне морально-політичне значення. Вони дістали визнання в усьому світі як певні зразки, до яких повинні прагнути всі держави й які впливають на вироблення більш гуман­них і справедливих національних законодавств.

10 грудня 2010 року в Барською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №3 було організовано круглий стіл "Права людини" учасником якого було й управління юстиції.