 Глава 9 Кодексу законів про працю України встановлює гарантії при
покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну
підприємству, установі, організації. Ст. 130 Кодексу визначає загальні підстави
і умови матеріальної відповідальності працівників.
За загальним правилом працівники
несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі,
організації в наслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
При покладенні матеріальної
відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом
встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і
порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна
підприємству, установі, організації винними противоправними діями або
бездіяльністю працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною
частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру
заробітної плати, за винятком випадків, передбачених законодавством. За
наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може
накладатись незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної чи
кримінальної відповідальності.
На працівників не може бути
покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального
виробничо – господарського риску, а також за неодержані підприємством прибутки
і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або
частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може
передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити
пошкоджене.
Повна матеріальна відповідальність
працівника – це покладення на працівника обов’язку повністю відшкодувати
заподіяну підприємству, пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень. Повна
матеріальна відповідальність застосовується лише у випадках, передбачених
законодавством. Ст. 134 Кодексу законів паро працю України встановлює перелік
випадків повної матеріальної відповідальності працівників.
Отже, відповідно до законодавства,
працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,
заподіяної з їхньої вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1 Між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий
договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за
незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання
або для інших цілей; 2 Майно та інші цінності були одержані працівником під
звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3 Шкоди завдано
діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному
порядку; 4 Шкоди завданої працівником, який був у нетверезому стані; 5 Шкоди
завдано недостачею, умисним знищенням або зіпсуванням матеріалів,
напівфабрикатів, виробів, продукції, в тому числі при їх виготовленні, а також
інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів,
виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6 Відповідно до законодавства
при виконанні трудових обов’язків; 7 Шкоди завдано не при виконанні трудових
обов'язків; 8 Службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні
працівника на іншу роботу; 9 Керівник винний у невчасній виплаті заробітної
плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення
термінів її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві
бюджети, юридичні особи державної власності не мають заборгованості перед цим
підприємством. Провідний спеціаліст районного управління юстицїі Інна Якубчик
|
