Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем
проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У
разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за
місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця
виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти
виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції,
належить стягувачу.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні
дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.
Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо
виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та
вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних
паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним
виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення
місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця
його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного
виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення,
відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця,
державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали
відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем
проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи
місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Виконавче провадження може бути передано від одного органу
державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до
іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Згідно ст. 21 ЗУ "Про виконавче провадження" на
відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби
Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими:
1) боржниками є Апарат Верховної
Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи
виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі
спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України,
прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя,
військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил
України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата,
Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або
обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх
структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
2) сума зобов'язання
становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в
іноземній валюті.
На відділ примусового виконання
рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління
юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень,
за якими:
1) боржниками є територіальні
підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні
або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні
підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них
прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи
органів державної влади (наприклад, місцеві Управління Пенсійного Фонду
України ) та їх посадові особи;
2) сума зобов'язання становить
від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній
валюті.
Інші виконавчі провадження, що
перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть
передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством
юстиції України порядку.
Враховуючи положення ст.21 ЗУ
"Про виконавче провадження" при пред’явленні виконавчого документа до
виконання не до того відділу державної виконавчої служби, який повинен вчиняти
виконавчі дії державний виконавець на підставі п.4 ст. 26 ЗУ "Про
виконавче провадження" відмовляє у відкритті виконавчого провадження, що
не позбавляє стягувача права звернутися за примусовим виконанням за належним
місцем виконання.
Відповідно до ст. 22 ЗУ "Про
виконавче провадження" виконавчі
документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по
трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення
та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про
адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи
- протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені вище ,
встановлюються для:
1) виконання судових рішень - з
наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку,
встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо
судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його
постановлення;
2) виконання рішень комісій по
трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
3) інших виконавчих документів з
наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено
законом.
Рішення про стягнення періодичних
платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди,
заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо)
можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який
присуджені платежі.
Державний виконавець І.І.
Лапчук
| 
