 Усі ми повинні створити світ,
сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де
її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу
виховати здорове, щасливе, досконале покоління.
Оскільки сьогоднішні діти –
завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку
людства.
І тому підвищення
добробуту, рівня забезпеченості, виховання та забезпечення усього найкращого
дітям стало головною метою багатьох держав.
Людство поступово
втілює свої прагнення.
20 листопада 1959
року Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй було проголошено
Декларацію прав дитини, 30 вересня 1990 року – Всесвітню Декларацію про
забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, 10 травня 2002 року –
Декларацію та План дій "Світ, придатний для життя дітей.
5 жовтня 2000 року
Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про заборону та негайні заходи
щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182.
Базовим документом,
спрямованим на захист дітей є Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною
Асамблеєю ООН в 1989 році та ратифікована Україною 27.02.1991 року.
Держави-сторони взяли на себе обов’язок поважати і забезпечувати всі права
дитини, передбачені Конвенцією. Конвенція визнає право кожної дитини на рівень
життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та
соціального розвитку.
Пропонуємо Вам
основні положення Конвенції ООН про захист прав дітей, переказані дітьми з
деякими коментарями.
Ст. 1. До 18 років Я – дитина.
Ст. 2. Я маю право незалежно від
того, якого кольору моя шкіра, хлопчик я чи дівчинка, скільки мені років, якої
я нації, якою мовою розмовляю, в якого Бога вірю, багатий я чи бідний, здоровий
чи хворий, які у мене батьки та ні від чого іншого. Ніхто не має права
позбавити мене всіх прав чи покарати мене за те, що думаю, роблю я чи мої
батьки.
Ст. 3. Держава в усьому, що мене
стосується, повинна виходити з моїх найкращих інтересів.
Ст. 6. Я маю невід’ємне право на
життя.
Ст. 7. Я маю право мати ім’я,
знати своїх батьків та свою країну.
Ст. 8. Держава повинна поважати
моє право на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та
сімейні зв’язки.
Ст. 9. Ніхто не може розлучити
мене з моїми батьками без мого бажання. Я маю право бачити своїх батьків, коли
мені цього захочеться.
Ст. 10. Якщо мої батьки живуть у
різних державах, я маю право регулярно підтримувати з ними стосунки.
Ст. 11. Держава веде боротьбу з
незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Ст. 12. Я можу вільно говорити,
що думаю, навіть в присутності дорослих.
Ст. 13. Я маю право вільно
виявляти себе, якщо це не торкається честі, здоров’я інших людей.
Ст. 14. Я маю право думати про
все, що хочу, вірити в Бога, сповідувати релігію, незалежно від інших.
Ст. 15. Я маю право на свободу
мирних зборів.
Ст. 16. Ніхто не може торкатися
мене, заходити до моєї кімнати, читати мої листи, чіпати мої речі, якщо я цього
не хочу чи мені це неприємно.
Ст. 17. Я маю право читати газети
та журнали, дивитися телевізор, слухати радіопередачі, які розвивають мої
здібності.
Ст. 18. Мої батьки несуть основну
відповідальність за моє виховання та мій розвиток.
Ст. 19. Мої батьки не можуть бити
мене, ображати, змушувати працювати, якщо я цього не хочу.
Ст. 20. Я маю право на захист та
турботу держави, якщо залишусь один і мені буде дуже погано вдома.
Ст. 21. Якщо батьки мене не
люблять або відмовилися від мене, я можу жити з новими батьками.
Ст. 22. Держава піклується про
мене, якщо я навіть не такий як всі інші.
Ст. 23. Якщо я буду хворіти, мої
батьки повинні турбуватися про мене, якщо це потрібно, то запрошувати вчителів
додому.
Ст. 24. Якщо я захворію, мені
буде надана найкраща медична допомога.
Ст. 27. Якщо батьки не можуть
віддати мене в гуртки, клуби за інтересами, спортивні секції, – можу попросити
про це державу.
Ст. 28. Я маю право безкоштовно
вчитися в школі, право на шанобливе ставлення вчителів.
Ст. 29. Навчання повинно
розвивати всі мої здібності, повагу до прав інших людей.
Ст. 31. Я маю право гратися,
відпочивати, співати, танцювати, малювати, якщо це не заважає іншим.
Ст. 32. Ніхто не може змусити
мене робити те, що шкодить моєму здоров’ю.
Ст. 33. Я маю право на захист
держави від незаконного зловживання алкоголю, наркотиків та тютюну.
Ст. 35. Ніхто не може вкрасти
мене.
Ст. 37. Ніхто не може скривдити
мене, незаконно посадити у в’язницю. Якщо я попаду у в’язницю, – держава
повинна піклуватися про мої найкращі інтереси.
Ст. 38. Ніхто не може примусити
мене воювати.
Ст. 39. Якщо я залишусь без
батьків, – я маю право на будинок, їжу, лікування.
Ст. 40. Якщо я що-небудь порушу,
– мене можуть заарештувати до того, як докажуть мою провину; якщо заарештували
– маю право на повагу; право мовчати; право викликати батьків, чи тих, хто їх
заміняє; право на справедливий суд; право на повагу до мого особистого життя.
Концепція прав дитини включає
такі аспекти:
- по-перше: кожна влада має свої обмеження;
- по-друге: у кожної дитини є своя автономна сфера, в яку ніяка сила не може
втручатися;
- по-третє, кожна дитина може зробити серйозну заяву проти держави з метою
захисту своїх прав.
Україна не виняток
серед країн, що бажають кращого майбутнього для своїх дітей. Тому приєднуючись
до міжнародних конвенцій, укладаючи міжнародні договори про співробітництво,
беручи участь у розробці загальнонаціональних та міжнародних програм
діяльності, поступово втілює в життя основні загальнолюдські цінності.
Начальник відділу
державної реєстрації актів
цивільного стану
управління юстиції Альона Хитрук
| 
