Барське районне управління юстиції у Вінницькій області     

Конвенція про права дитини була прийнята одноголосно Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року.

            Ця подія була сприйнята як важливий етап у міжнародних зусиллях щодо зміцнення справедливості, миру і свободи у всьому світі шляхом заохочення і захисту прав людини.

            У порівнянні раніше прийнятими документами у галузі прав людини Конвенція є найбільш повним і першим документом, у якому ці права набирають чинності норм міжнародного права.

            Таке важливе значення Конвенції пояснюється ще й тим, що вона являє собою зобов’язання на майбутнє.

            Поважання прав людини починається із ставлення суспільства до своїх дітей. Любляче суспільство піклуватиметься про забезпечення їхньої свободи і гідності, створять умови за яких вони зможуть повною мірою розкрити свої здібності і скласти основу для повноцінного й плідного життя.

            Конвенція звернена у майбутнє, оскільки в ній визнається, що сьогоднішнім дітям, а вони складають половину населення світу, належить продовжити справу встановлення справедливого й гуманного порядку.

            Конвенція про права дитини є також своєчасним документом.

            Деякі права людини безпосередньо стосуються прав дітей, відображаючи їхню потребу в особливому піклуванні й увазі, їхню вразливість і відмінність їхнього світу від світу дорослих. Це визнається Декларацією прав дитини, прийнятою у 1959 році.

            Однак за 30 років після прийняття ООН цієї Декларації чимало уявлень змінилось, і склалися нові поняття. Зокрема, Конвенція прав дитини набула широкого характеру.

            По мірі того, як стає відомим усе більше фактів про нестатки й зловживання, жертвами яких стають діти, зростає й прагнення міжнародного співтовариства зміцнити права дитини. Нижче перелічені деякі із встановлених фактів:

–        покинуті своїми сім’ями, близько  сто мільйонів дітей існують лише за рахунок виснажливої праці, дрібних крадіжок, проституції чи жебрацтва;

–        понад п’ятдесят мільйонів дітей працюють у небезпечних або шкідливих для здоров’я умовах;

–        сто двадцять мільйонів дітей віком від шести до одинадцяти років позбавлені можливості відвідувати школу;

–        щороку близько трьох з половиною мільйонів дітей помирають від захворювань, які піддаються профілактиці або лікуванню;

–        у країні, що розвивається, близько сто п’ятдесяти п’яти мільйонів дітей віком до п’яти років живуть в умовах суцільної бідності;

–        мільйони дітей, включаючи дітей більш багатих суспільств, позбавлені піклування, з ними погано поводяться, їх сексуально експлуатують, або вони стають жертвами зловживання наркотиків.

            Це саме деякі причини, через які кожному важливо:

–        знати про існування конвенції;

–        розуміти проголошені у ній права;

–        підтримувати зусилля щодо перетворення їх у реальність для своїх дітей.

Основні положення Конвенції:

–        кожна дитина має невід’ємне право на життя, і держави забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток життя дитини.

–        кожна дитина з моменту народження має право на ім’я і громадянство.

–        у всіх діях судів, установ,  які займаються питанням соціального забезпечення, або адміністративних органів першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

–        переконання дитини підлягають уважному розглядові.

–        держава забезпечує здійснення кожною дитиною всіх прав без будь якої дискримінації або винятку, різниці.

–        діти не повинні розлучатись із своїми батьками, за винятком випадків, коли це роблять компетентні органи в інтересах їхнього добробуту.

–        держави мають сприяти з’єднанню сімей, дозволяючи в’їзд до країни або виїзд з неї.

–        батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини, однак держави повинні подавати їм необхідну допомогу і розвивати мережу дитячих закладів.

–        держави повинні забезпечувати захист дітей від нанесення їм фізичної або психічної школи і відсутності піклування, включаючи сексуальні зловживання чи експлуатацію.

–        держави забезпечують заміну догляду за дітьми без батьків. Процес усиновлення має ретельним чином регулюватися, і повинні бути підписані міжнародні угоди, щоб були передбачені гарантією і забезпечено юридичний порядок у тому випадку, коли названі батьки хочуть вивести дитину з країни, де вона народилася.

–        неповнолітні діти мають право на спеціальне поводження, навчання і піклування.

–        дитина має право на користування найбільш сучасними послугами системи охорони здоров’я. Держава повинна охопити нею всіх дітей, приділяючи при цьому першочергову увагу профілактичним заходам, пропаганді медичних знань і скороченню дитячої смертності.

–        початкова освіта має бути безкоштовною і обов’язковою.

–        шкільна дисципліна повинна підтримуватися за допомогою методів, що втілюють повагу людської гідності дитини. Освіта має готувати дитину до життя у дусі розуміння, миру, терпимості.

–        діти повинні мати час на відпочинок та гру й однакові можливості займатися культурною та творчою діяльністю.

–        держави повинні захищати дитину від економічної експлуатації і роботи, яка може перешкоджати отримати освіту або завдати шкоди її здоров’ю та добробуту.

–        держави повинні захищати дітей від незаконного вживання наркотичних засобів, залучення їх до виробництва або торгівлі такими засобами.

–        необхідно докласти усіх зусиль для відвернення викрадення дітей і торгівлі ними.

–        по життєве ув’язнення не призначаються на злочин , вчинений особами до 18 років.

–        діти повинні утримуватися під вартою окремо від дорослих; вони не повинні піддаватися тортурам або суворому чи принижуючому гідність поводженню.

–        жодна дитина, яка не досягла п’ятнадцятирічного віку не повинна брати участь у воєнних діях; під час збройних конфліктів дітям повинен бути забезпечений спеціальних захист.

–        діти, що належать до національних меншин і корінних народів, мають вільно користуватися власною культурою релігією та мовою.

–        дітям, яким було завдано шкоду, внаслідок поганого поводження, зневажання або утримання їх під вартою, повинен бути забезпечений необхідний догляд або професійна підготовка для відновлення їхнього здоров’я та реабілітації.

–        поводження з дітьми, причетними до порушень кримінального законодавства, має сприяти розвитку у дитини почуття гідності і значимості і має бути спрямоване на реінтеграцію у суспільство.

–        держави повинні широко інформувати про передбачені конституцією права як дорослих так і дітей.

 Порушення прав дитини

 Порушення прав дитини в Україні має такі основні прояви:

            Застосування щодо дітей різних форм насильства в період їх перебування поза сім’єю і школи. В основному сторін вуличного середовища:

–        перевищення батьками меж своїх законних прав по відношенню до власних дітей;

–        нехтування батьківськими обов’язками;

–        незаконний вивіз дітей за межі України під видом усиновлення їх іноземними громадянами;

–        антипедагогічні прийоми впливу на дитину в учбових закладах з сторони адміністрації та педагогічного і технічного персоналу;

–        порушення встановлених адміністративним та кримінальним законодавством України умов, правил та процедур затримання неповнолітніх та поводження з ними зі сторони правоохоронних органів;

–        нехтування встановленими Конвенцією про права дитини правилами утримання дитини в місцях відбуття покарання неповнолітніх;

–        відхилення від існуючих нормативних правил техніки безпеки на виробництві при постійному та сезонному залученні неповнолітніх до праці;

–        порушення соціальних прав дитини, що виражаються у відсутності належних умов для відпочинку, лікування, покращення житлових умов для більшості дітей з малозабезпечених родин;

–        формальне ставлення, а в багатьох випадках явний опір із сторони адміністрації шкіл, педагогів до утворення учнівських організацій в школі;

–        відсутність достатньої кількості підручників, навчальних посібників, теле-радіо передач, спеціальної літератури які доступно розкривали б підліткам та їхнім батькам знання про права дитини в Україні  і в світі. Обмеженість такої інформації є порушенням права на обізнаність молодої людини з важливими питаннями, що стосується її особисто і суспільства в цілому.

Головний спеціаліст управління юстиції           Микола Поліщук