 До особистих немайнових прав відносяться ті права, які
належать дитині від народження або за законом. Вони не мають економічного
змісту та нерозривно пов'язані із самою дитиною.
По-перше, дитина має невід'ємне право на життя.
Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини,
незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Батьки повинні забрати дитину із пологового будинку або
іншого закладу охорони здоров'я. Якщо батьки не забрали дитину із пологового
будинку, то його забрати мають право баб, дід, інші родичі з дозволу органу
опіки та піклування.
Батьки повинні не пізніше одного місяця з народження дитини
зареєструвати дитину в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Дитині надається прізвище (по прізвищу батьків), ім'я (за
згодою батьків) та по-батькові (за іменем батька). Зміна прізвища, ім'я та
по-батькові дитини можлива у випадках та в порядку, встановлених
законодавством.
Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України (СК) батьки
зобов'язані:
- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших
людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та
моральний розвиток;
- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої
освіти, готувати її до самостійного життя;
- поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє
батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також
застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Дитина має право на збереження індивідуальності, вільно
висловлювати свої думки. Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати
участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та займатися
мистецтвом.
Ніхто не в праві розлучати дитину з батьками, за винятком
випадків, коли компетентні органі згідно з судовим рішенням, визначають
відповідно до законодавства, що таке розлучення необхідне в якнакрайших
інтересах дитини (наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не
піклуються про неї тощо).
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується
системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 СК).
Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками
своїх обов'язків щодо неї, звернутися за захистом своїх прав та інтересів до
органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та громадських організацій.
Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право звернутися
за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.
Провідний спеціаліст управління юстиції Юлія Сплавська
| 
