6 травня 2010 р. провідним
спеціалістом Барського районного управління юстиції в середній групі №5
«Калинонька» в дошкільному навчальному закладі № 1 «Берізка» було проведено
заняття на тему «Ознайомлення дітей з державними символами України та
національними символами і оберегами».
Дитинство – це важливий і
неповторний період формування особистості. Саме в цей період дитина формується
фізично, психічно, інтелектуально, здобуває необхідні знання, вміння та
навички.
В наш час зміст дошкільної освіти
спрямований на збереження дитячої субкультури, зорієнтований на цінності та
інтереси дитини. У свідомості дитини-дошкільника закладаються фундаментальні
світоглядні поняття, моральні цінності, переконання. Першим соціальним
осередком дитини є сім’я. Тому так важливо дати системні знання про сім’ю,
родину, історію свого роду. Саме осмисленні найвідоміших і найближчих явищ та
подій формується національна свідомість дитини й перед нею розкриваються
перспективи пізнання світу
Лише правильно організована, вона
може сформувати повноцінну, національно-свідому особистість громадянина
України. Нам є що захищати, ким пишатися, на кого рівнятися.
Національне виховання є одним із
головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета -
виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду,
високої культури, міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби
та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості,
моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.
Національне виховання
спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури
і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій,
ідей, поглядів, переконань на основі цінностей вітчизняної світової культури.
Головними складовими
національного виховання є громадянське та патріотичне виховання.
Патріотизм як моральна якість має
інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення
дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична
діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.),
національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного
виховання є:
— формування уявлень про сім'ю,
родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами
суспільного життя;
— формування знань про історію
держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і
культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Для патріотичного виховання
важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне
формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку
систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо
активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.
Базовий компонент дошкільної
освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання
поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб
України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим,
Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця,
заповідник Асканія-Нова тощо).
Державні та національні символи України.
Кожна держава має свою символіку,
пов’язану з її історією. Має їх і Україна.
Наш народ виробив багатющу
символіку, яка виникла та удосконалювалася протягом століть і стосується
істотних сторін, доленосних подій у житті української нації, держави,
духовності. Символіка містить у собі важливий філософський, політичний,
ідейно-моральний та естетичний зміст, спрямованість.
Українська символіка виконує
історично-важливу функцію консолідації нації в єдину етнографічну, культурно-історичну
спільноту, об’єднання споконвічних українських земель в єдину суверену державу.
Національна символіка України –
герб (тризуб), прапор (синьо-жовтого кольору), гімн «Ще не вмерла в Україні», в
історичній пам’яті народу символізують державну, політичну, економічну і
національну незалежність України.
Важливими традиційними засобами
патріотичного гуманістичного і громадянського виховання молоді є символи,
пов’язані з козацтвом, Запорозькою Січчю, гетьманщиною. Такі поняття, як
Запорозька Січ, Хортиця, булава, бунчук, пернач, козацький прапор, образи вічно
живих у пам’яті народній козаків-витязів Байди, Мамая, Тараса Бульби
символізують незламність, стійкість у відстоюванні свободи народу.
Завдяки етнічним символам
(берегиня, обереги пам’яті, калина, верба тощо)в свідомості кожного українця
викликають дорогі серцю образи дитинства, рідного краю, батьківської хати,
родинного вогнища. Народна символіка має велике значення в етнізації дітей,
формування в них історичної пам’яті свідомості.
Вихователь дошкільного закладу не
може прищепити інтерес до історичного минулого своєї країни, якщо сам не буде
знати.
Українська національна символіка
веде свій початок з Київської Русі. Українська етнічна символіка є своєрідним
відображенням самобутності національної культури на всьому терені історичного
розвитку, за всіх суспільних формацій. Її праобрази були тотемні знаки.
До державних символів належать
герб, прапор, гімн.
Прапор
Прапор – це символ державності та
національної незалежності.
Крім містичного знака-тризуба
українська державна символіка включає жовто-блакитні барви.
На відміну від однозначного слова
«колір»,слово «барва» багатозначне. В старовину воно означало не лише певний
колір, але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей. Один з
діалектних варіантів слова«барва» набув значення матеріального барвника, це
слово «фарба», інший «варна» - зберіг лише його друге значення: певної групи
людей.
У давніх аріїв було три барви
(варни): біла - старшина, жреці - правителі, яких звали рахмани(брахмани);
червоно - малинова - воїни (шатри, кшаттії);чорна - сіячі та скотарі (вайш`ї і
шудри).
Запорожці , як люди , що повністю
присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки
барви воїнів - зодягались у
червоно-малиновий одяг і мали, мрім мирного жовто-блакитного, бойовий,
червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білого прапора, військово-магнатські
формування - червоно-білого, а військово-народні - червоно-чорного. Оскільки
гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то
від селян, а то й від усіх зразу - він мав бунчуки білого, червоного, та
чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до
сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по
білому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн) у одному народі .
Можна наводити чимало прикладів
популярності біло-червоно-чорної барви на Україні , але жоден з цих традиційних
кольорів не став державною барвою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що
ця барва є спільною для десятків націй і народностей, які розвинулися з єдиної
давньоарійської спільності, а друга - в тому, що за цими кольорами протягом
тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною
барвою стала інтегруюча релігійна блакитно - жовта .
Після батиївського погрому на
Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність. Коли ж нація
почала оживати, - відродилась і символіка. Національна барва з'являється по
всій Україні і, насамперед, у розписах церков та у церковних речах -ризах,
фарбованій різьбі іконостасів. Ця барва оживає також у творах мистецтва -
мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто - блакитних тканин, у
гербах українських земель . Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотою
підковою і золотим кавалерським хрестом.
Звертає на себе увагу органічна
близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою, яка
виразно виявилася за середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та
формалізація національної символіки. Як відомо, Київщина на цей період
встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина - золотого лева на
голубому полі. Так на землях України закріпилась однакова національна барва.
Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі на той час не були об'єднані
в єдиній Український державі.
Жовто-блакитна барва була
настільки усвідомленою як національна українська , що узаконення Центральною
Радою жовто - блакитного прапора як державного символу, яке сталось 22 березня
1918р.
У проекті Конституції УНР 1920
року записано: „Державними барвами Української держави є барва синя і жовта.
Прапор військової флоту є синій-жовтий з державним гербом золотої барви в
лівому розі синьої частини прапора. Прапор торговельної флоту є синьо-жовтим.
Вибір кольорів зумовлюється
такими міркуваннями: символом України є чисте небо – символ миру (синій колір)
та пшеничне поле – символ достатку (жовтий колір).
Нині жовто-блакитний прапор
незалежної України. Як пояснити дітям дошкільного віку символічне значення
кольорів? Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, що дарує
життя всьому сущому на землі, це колір жовтогарячого сонця, без лагідних
променів якого не дозрів би, не заколосився б хліб. Це символ достатку
українського народу.
Блакитний, синій колір – це колір
ясного, чистого, мирного неба. Це колір води, без якої не дозрів би хліб. І ще
– це колір миру.
| 
