 Банкрутство як одна з юридичних
підстав ліквідації підприємств регулюється Законом України "Про
підприємства в Україні" (статті 24 і 34). Порядок і умови визнання
суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задовольнити претензії
кредиторів регулює спеціальний Закон України "Про банкрутство" від 14
травня 1992 р., є в редакції від 30 червня 1999 р. і називається "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"'. Цей
Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта
підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та
застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог
кредиторів.
Положення цього Закону
застосовуються також і до юридичних осіб, які діють у формі споживчого
товариства, благодійного чи іншого фонду (тобто не є суб'єктами підприємницької
діяльності).
Окремі відносини щодо провадження
у справах про банкрутство регулюються також Арбітражним процесуальним кодексом
України, про що в Законі є спеціальні застереження. Особливості провадження у
справах про банкрутство банків регулюються Законом України "Про банки і
банківську діяльність", а порядок продажу майна банкрута регулюється також
з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію державного
майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)".
Такими є основні нормативні акти
про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити
свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не
інакше як через застосування ліквідаційної процедури. У свою чергу, під
неплатоспроможністю Закон розуміє неспроможність суб'єкта підприємницької
діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові
зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також
виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не
інакше як через відновлення платоспроможності. З наведеного визначення
випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.
З економічної точки зору
банкрутство є неспроможністю суб'єкта продовжувати свою підприємницьку
діяльність внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт
підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом,
що коли їхні вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна
суб'єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення.
Юридичний аспект банкрутства
полягає насамперед у тому, що у суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають
підтверджені документами майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові
правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку
може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.
Особливістю Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" є те, що цей Закон регулює дві великі групи суспільних відносин
- матеріальні (організаційно-правові та частково процедурні), які пов'язані з
відновленням платоспроможності боржника, та процесуальні, пов'язані з визнанням
боржника банкрутом.
Активи у ліквідній формі - це
майно на балансі суб'єкта, що може бути так чи інакше реалізовано (основні
засоби й інвестиції; оборотні засоби і кошти; розрахункові документи й інші
фінансові активи з урахуванням заборгованості; ліквідні нематеріальні активи:
майнові права типу патентів, технологій, ліцензій тощо).
Матеріальні відносини
складаються, як правило, при здійсненні заходів щодо запобігання банкрутству
боржника (надання фінансової допомоги, досудова санація). Окремі матеріальні
відносини виникають і функціонують також при застосуванні судових процедур
(розпорядження майном боржника, вжиття заходів щодо відновлення
платоспроможності боржника, передбачених планом санації, тощо). Внаслідок
порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин
щодо: порушення провадження у справі, забезпечення грошових вимог кредиторів,
попереднього засідання арбітражного суду, судової санації, визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, мирової угоди, припинення
провадження у справі про банкрутство тощо.
Суб'єктами банкрутства
(банкрутами) чинний Закон визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, а й
фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. Причому,
як це випливає зі змісту окремих положень ст. 1 Закону, суб'єктами банкрутства
можуть бути лише особи однієї категорії - суб'єкти підприємництва, які
називаються у Законі боржниками або банкрутами.
Боржником відповідний суб'єкт
вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом -
після того, як арбітражний суд прийме постанову про визнання боржника
банкрутом.
Закон України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не
поширюється на юридичних осіб, які не займаються згідно з їх статутами
(положеннями) систематичною підприємницькою діяльністю, та на фізичних осіб -
непідприємців. З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори. Це
можуть бути юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку
підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо
виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи
державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за
правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів). До інших державних органів Закон, зокрема, відносить: органи
місцевого самоврядування або центральні органи виконавчої влади (п. 2 ст. 42;
п. 2 ст. 43); державні органи з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та
використання надр (п. 2 ст. 43); державний орган у справах нагляду за страховою
діяльністю (п. 1 ст. 45); державний орган з питань регулювання ринку цінних
паперів (п. 1 ст. 46).
Головний
спеціаліст управління юстиції
Микола Поліщук
| 
