Барське районне управління юстиції у Вінницькій області     

Включення України в міжнародні ринкові відносини пов'язане дедалі ширшим застосуванням у господарській діяльності українських підприємств договорів з іноземними фірмами і компаніями.

Ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відно­сить до зовнішньоекономічної діяльності експорт та імпорт товарів капіталів та робочої сили, надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяль­ності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхо­вих, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних, наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу, навчальну та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підго­товку спеціалістів на комерційній основі, міжнародні фінансові опе­рації та операції з цінними паперами, кредитні та розрахункові опе­рації між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, створення суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ на території України та за її межами, спільну підприємницьку діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та інозем­ними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних гос­подарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами, підприємницьку діяльність на території України, пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговель­них марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку інозем­них суб'єктів господарської діяльності, аналогічну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України, організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності, організацію та здійснення оптової, консигна­ційної та роздрібної торгівлі на території України, товарообмінні (бар­терні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та інозем­ними суб'єктами господарської діяльності, орендні, в тому числі лізин­гові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, операції по придбанню продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах  та на міжбанківському валютному ринку, роботи на контрактній цій основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами, роботи іноземних фізичних осіб на контрактній сплатній основі суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території Украї­ни, так і за її межами.

Тобто практично будь-які цивільно-правові відносини українсь­ких фізичних або юридичних осіб з іноземними фізичними або юри­дичними особами підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності.

Така діяльність здійснюється на підставі укладених між українсь­кими та іноземними суб'єктами зовнішньоекономічних договорів (кон­трактів).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформ­лена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з ураху­ванням міжнародних договорів України.

За своєю юридичною природою зовнішньоекономічний договір є цивільно-правовою угодою, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних .прав та обов'язків. Таким чином, на зовніш­ньоекономічні договори (контракти) повною мірою розповсюджують­ся як норми, встановлені главою 3 ЦК України, так і спеціальне законодавство, що регулює форму, порядок укладення та визнання Цих угод недійсними.

Ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається. У письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжна­родним договором України.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦК України для зовнішньоторговель­ної угоди недодержання форми безумовно тягне за собою недійсність угоди.

Під недійсністю угод у цивільному законодавстві розуміється ненастання в силу закону тих юридичних наслідків, яких сторони бажа­ли викликати при укладенні угоди.

Ст. 48 Цивільного кодексу встановлює загальне принципове пра­вило про недійсність угод: «Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону».

Наявність цього загального правила дозволяє законодавцю об­межитись у регулюванні окремих випадків недійсності встановленням норм, що відносяться до найбільш типових видів недійсних угод.

Ст. 48 ЦК застосовується лише до тих угод, які не відповідають вимогам закону, але недійсність їх окремо законом не встановлена. Таким чином, якщо угода підпадає під дію спеціальної норми, що пе­редбачає її недійсність, ст. 48 не застосовується. Спеціальною нор­мою для визнання зовнішньоекономічної угоди недійсною у разі не­додержання форми та порядку укладення цієї угоди є ст. 45 ЦК України.

Ч. 5 ст. б Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», крім загального правила про недійсність зовнішньоекономічних угод у випадку невідповідності вимогам законів України, аналогічному ст. 48 ЦК, встановлює також додаткову підставу для визнання зовніш­ньоекономічної угоди недійсною, а саме: невідповідність вимогам міжнародних договорів України, і застосовується для визнання таких угод недійсними саме на цій підставі.

                              Головний спеціаліст управління юстиції                        Микола Поліщук