 Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають
рівні з чоловіками права і свободи та рівні можливості щодо їх реалізації.
Конвенція ООН «Про ліквідацію всіх форм
дискримінації щодо жінок» (1979 р.) та підсумкові документи Всесвітньої
конференції щодо становища жінок «Дії в інтересах рівності, розвитку і миру»,
зобов’язують держави «включити принцип рівноправності чоловіків і жінок у свої
національні Конституції». Україна також приєдналася до Пекінської декларації та
Платформи дій, схвалених IV Всесвітньою конференцією щодо становища жінок (1995
р.). На рівні права та свободи чоловіків і жінок наголошується і в статті 3
Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.).
Свідченням пріоритетності становлення в Україні
суспільства гендерної рівності, як умови реалізації демократії європейського
зразка і створення повноцінного громадянського суспільства, є прийняття 8
вересня 2005 року Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей
жінок і чоловіків», метою якого є усунення дисбалансу між можливостями жінок і
чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією й законами України.
Так, відповідно до статті 17 вказаного Закону
жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні,
просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Роботодавець зобов’язаний:
-
створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати
трудову діяльність на рівній основі;
-
забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність
із сімейними обов’язками;
-
здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації
та однакових умовах праці;
-
вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов
праці;
-
вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.
Роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі)
про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком
специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі,
висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які
влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо
народження дітей.
Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії,
спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у
різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.
Таким чином, згідно чинного законодавства жінкам і
чоловікам забезпечуються рівні права і можливості у працевлаштуванні,
просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації й перепідготовці тощо.
Однак, для жінок встановлюються певні особливості
праці, відмінні від чоловічих. Диференціація правового регулювання охорони
праці жінок зумовлюється фізіологічними особливостями жіночого організму, у
тому числі у зв’язку з материнством. При цьому, слід акцентувати увагу на тому,
що з народженням дитини в жінки з’являються турботи, пов’язані з її доглядом та
вихованням, що є важкою працею, поєднувати яку з роботою дуже складно. З
урахуванням цього законодавство про працю містить значний комплекс норм,
спрямованих на полегшення становища працюючої матері. Вказані норми, що
регулюють охорону праці жінок у зв’язку з їх материнством, тобто відповідні
пільги та гарантії закріплені в окремій XII главі Кодексу законів про працю
України, що має назву „ Праця жінок ”.
Отже, вказаним нормативно-правовим актом визначено
роботи, на яких забороняється застосування праці жінок, а саме забороняється
застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або
небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних
робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Забороняється також залучення жінок до підіймання
і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і
небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок,
затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я від 29.12.1993 № 256 „ Про
затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними
умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок ”. До цього
переліку віднесені металообробка, будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні
роботи, гірничі роботи, геологорозвідувальні і топографо-геодезичні роботи,
буріння свердловин, видобуток нафти і газу, чорна та кольорова металургія,
ремонт обладнання електростанцій і мереж та ін.
Граничні норми підіймання і переміщення важких
речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від
10.12.93 № 241 „Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких
речей жінками ”.
Провідний спеціаліст
Барського РУЮ Інна Мурга
| 
