Загальна декларація прав людини
гарантує кожному право на працю і на освіту. Держава виступає гарантом цього
права, що закріплено в Конституції України від 28 червня 1996 р. Згідно із ст.
43 професійно-технічне навчання, підготовка та перепідготовка кадрів є
складовими елементами державної гарантії права на працю. Право людини на освіту
закріплено в ст. 53 Конституції України. Повна загальна середня освіта є
обов'язковою. Держава забезпечує: доступність і безплатність дошкільної, повної
загальної середньої, професійної, вищої освіти в державних і комунальних
закладах освіти; розвиток дошкільної, повної загальної середньої освіти,
позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм
навчання; надання державних стипендій і пільг учням і студентам.
Освіта - основа
інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку
суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості
та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних
здібностей, виховання високих моральних якостей; підвищення освітнього рівня
народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Наявність різних форм
навчання, зокрема заочної і вечірньої, дозволяє значній кількості громадян
поєднувати свою трудову діяльність з навчанням у різних закладах освіти.
Працівники, котрі поєднують працю з навчанням, беруть участь у двох паралельних
правовідносинах: у трудових правовідносинах з власником підприємства та в
адміністративно-правових - із закладом освіти. Трудові відносини цієї категорії
працівників мають усі ті ознаки, що притаманні будь-яким трудовим
правовідносинам. Але разом із загальними ознаками, ці правовідносини мають
певні особливості, що проявляються в спеціальних правах й обов'язках суб'єктів
трудових правовідносин, пов'язаних з поєднанням навчання з працею. Так, для
осіб, котрі поєднують працю з навчанням, передбачена система особливих пільг,
гарантій, обсяг і види яких залежать від типу закладу освіти, від форми
навчання, а також від того, в якому класі та на якому курсі навчається
працівник. Крім закладів освіти, навчання громадян здійснюється і на
підприємствах. Ця галузь освіти регулюється трудовим правом. Закони та інші
нормативно-правові акти про працю вирішують завдання сприяння працюючим
громадянам в отриманні освіти шляхом створення на підприємствах, в установах і
організаціях відповідних умов для навчання без відриву від роботи.
У нормативно-правових
актах містяться норми, які, з одного боку, встановлюють різного роду пільги для
працівників, котрі поєднують працю з навчанням, з другого - регламентують права
та обов'язки роботодавця і працівника з приводу організації професійного
навчання та його юридичних наслідків. Такі правові норми утворюють самостійний
інститут трудового права, норми якого регулюють відносини з приводу поєднання
роботи і навчання та підвищення кваліфікації працівниками безпосередньо на
виробництві, а також у закладах освіти різних форм власності. Основним у цих
відносинах є те, що головним суб'єктом їх є найманий працівник (а не будь-який
громадянин), який має свого роду "подвійний статус": або поєднує
роботу з навчанням, з підвищенням кваліфікації, або уклав учнівський договір з
роботодавцем про попереднє навчання з подальшим працевлаштуванням згідно з
отриманою професією, спеціальністю та кваліфікацією. Пільги працівникам, котрі
поєднують роботу з навчанням, виражаються в наданні їм більше вільного від
роботи часу для успішного навчання та підвищення кваліфікації і передбачені
главою XIV КЗпП України (статті 201-220) "Пільги для працівників, що
поєднують роботу з навчанням". Такі пільги поділяються на групи за видами
правовідносин: а) щодо надання відпусток; б) щодо робочого часу та відпочинку
протягом робочого дня, тижня; в) щодо оплати вартості проїзду для складання
екзаменаційної сесії; г) щодо режиму роботи і побутового обслуговування.
Право на пільги при поєднанні
праці з навчанням виникає у працівника, якщо є адміністративний акт про його
зарахування до закладу освіти. Надалі це право виникає за умови успішного
навчання. Вважається, що успішно навчаються працівники, які склали всі заліки
та іспити, передбачені навчальним планом, а також виконали лабораторні,
письмові та інші роботи за дисциплінами навчального плану даного семестру або
склали кваліфікаційний іспит з виробничого навчання. Праву на пільги
кореспондується обов'язок працівника успішно навчатися, цілеспрямовано
використовувати вільний час, а власник підприємства чи уповноважений ним орган
зобов'язаний надати пільги, передбачені законодавством.
У відповідності до ст.
202 КЗпП законодавець зобов'язує власника або уповноважений ним орган
створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням для осіб, котрі
проходять виробниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву від
виробництва. Це положення може служити базою для конкретних правил нормативного
характеру й зобов'язань виконання умов, які передбачаються у колективному
договорі. З переходом України до ринкової економіки і появою підприємств різних
форм власності та видів господарської діяльності ця норма відіграє велике
значення і виступає гарантом пільг для даної категорії працівників. На жаль, не
можна не помітити і того факту, що багато приватних підприємств намагається
зменшити обсяг пільг такого роду, а іноді - взагалі їх не надавати. Будемо
сподіватися, що це тимчасове явище, яке властиве економічній кризі, оскільки
власник підприємства повинен бути зацікавлений у високій кваліфікації своїх
працівників. Більше того, одним із засобів забезпечення зростання кваліфікації
працівників є організація відповідного навчання на виробництві.
Начальник управління юстиції Наталія Сирота
|