Конституція України надала широкі демократичні права, свободи громадянам, встановила гарантії реалізації та захисту їх в судовому й іншому юрисдикційному порядку.
Виконанням рішень суду ті інших виконавчих документів завершується процес захисту майнових і особистих немайнових прав громадян, юридичних осіб і держави.
Рішення не виконані добровільно, виконуються примусово органами державної виконавчої служби і посадовими особами у порядку виконавчого провадження, встановленого законодавством України.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), що передбачає собою сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Статтею 8 даного Закону визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка визначена виконавчим документом та за рішенням суду зобов’язана вчинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматись від їх вчинення.
Кожна з них має матеріально-правову чи іншу зацікавленість у виконанні певного рішення та беруть участь у процесі від свого імені.
На боржника поширюється матеріально-правова дія виконавчого документа щодо сплати виконавчого збору та компенсації ним витрат на здійснення виконавчих дій (це стосується розподілу стягнутих з боржника грошових сум, черговості задоволення вимог стягувачів, виплати стягувачеві грошових сум, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору).
За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.
Також законодавством передбачено, що у виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Причому кожний із стягувачів або боржників щодо іншої сторони може як самостійно брати участь у виконавчому провадженні, так і доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників. Крім того, сторони можуть реалізовувати свої права та обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.
Найбільш повному здійсненню права особи на судовий захист значною мірою сприяє юридична допомога, у тому числі і у формі представництва.
Представництво можливе у будь-якій справі і на усіх стадіях розвитку цивільного процесу, починаючи з порушення справи і завершуючи виконанням судового рішення.
Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року передбачена можливість сторонам реалізувати свої права та обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Визначені законом і загальні правила представництва сторін та коло осіб, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні (ст.12, 13 Закону "Про виконавче провадження").
Проте законодавцем до таких осіб не віднесені адвокати, які прийняли доручення про надання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України "Про адвокатуру", а також особи виключені з колегії адвокатів, хоча ст.116 Цивільного процесуального кодексу України містить таку заборону.
Колізія норм в юридичній літературі пояснюється тим, що представництво у виконавчому провадженні є представництвом в матеріальних правовідносинах, а не процесуальним представництвом. Однак таку точку зору не можна вважати прийнятною.
Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби
Барського районного управління юстиції М.М. Гнідова
| 
