|
 Досвід багатьох країн свідчить про те, що активність
громадян, зацікавлених у подоланні корупції, є головною
передумовою подолання корупції.
Саме тому про обов'язкову участь громадськості у подоланні
корупції зазначено у Конвенції ООН, підписаній 9 грудня 2003 року.
У положеннях цієї Конвенції підкреслюється, що ефективна реалізація
антикорупційної політики держави має базуватися на
комплексному застосуванні примусових, попереджувальних та
просвітницьких процедур, що може бути забезпечено виключно за умови
спільної участі у цьому процесі органів влади та громадськості.
Так, стаття 13 Конвенції визначає необхідність участі суспільства у
заходах щодо запобігання і протидії корупції, а для цього необхідно сприяти
активній участі громадянського суспільства, неурядових організації та
організації, що функціонують на базі громад, у запобіганні корупції й
боротьбі з нею та для поглиблення розуміння суспільством факту існування,
причин і небезпечного характеру корупції, а також загроз, що створюються нею.
Цю участь слід зміцнювати за допомогою таких заходів, як:
a) посилення прозорості й сприяння
залученню населення до процесів прийняття рішень;
б) забезпечення для населення ефективного доступу до
інформації;
в) проведення заходів щодо інформування населення,
які сприяють створенню атмосфери неприйняття корупції, а також
реалізація програм державної освіти, у тому числі навчальних програм у
школах й університетах;
г) повага, заохочення та захист свободи пошуку,
отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію.
Закону України "Про засади запобігання і протидії
корупції" прийнятий Верховною Радою України 7 квітня 2011
року спрямований на створення дієвої системи запобігання
корупції, розробки і впровадження комплексу організаційно-правових заходів
для протидії цьому явищу, виявлення та подолання його
соціальних передумов і наслідків та створення нових дієвих механізмів
для досягнення цієї мети.
Статтею 18 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»
закріплено додаткові права громадян та громадських організацій щодо
запобігання та протидії корупції. Згідно з цією статтею
громадяни у сфері щодо запобігання, виявлення та протидії
корупційним правопорушенням мають право:
- повідомляти про виявлені факти вчинення
корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері
протидії корупції, іншим органам, зазначеним у статті
5 цього Закону, керівництву та колективу
підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці
правопорушення, а також громадськості;
- запитувати та одержувати від органів державної
влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не
заборонених законом, інформацію про діяльність щодо запобігання і протидії
корупції;
- проводити, замовляти проведення громадської
антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів,
подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних
органів державної влади;
- брати участь у парламентських
слуханнях та інших заходах з питань запобігання і протидії корупції;
- вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої
ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що
виникають у сфері запобігання і протидії корупції;
- проводити, замовляти проведення досліджень,
у тому числі наукових, соціологічних тощо, з
питань запобігання і протидії корупції; проводити заходи
щодо інформування населення з питань запобігання і протидії корупції;
здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері
запобігання і протидії корупції, з використанням
при цьому таких форм контролю, які не суперечать
законодавству.
Таким чином, створюються належні умови для участі
інститутів громадянського суспільства у реалізації
громадського моніторингу за діяльністю органів державної влади,
в тому числі, у сфері запобігання і протидії корупції, що
дозволить посилити можливості суспільства в
сприянні зниженню рівня корупції в державі.
|
