 1.
Поняття та зміст конфлікту інтересів
Конфлікт інтересів – ситуація, за якої особиста
зацікавленість державного службовця може вплинути на об’єктивність виконання
ним службових повноважень та функцій і за якої існує можливість виникнення
суперечності між особистою зацікавленістю державного службовця і законними
інтересами громадян, організацій, суспільства, держави, що може завдати шкоди цим законним інтересам
громадян, організацій, суспільства. Конфлікт інтересів завжди слід розглядати як колізію державних
інтересів у межах компетенції посади публічної служби та приватних інтересів
особи, яка займає цю посаду.
Під «приватними
інтересами» слід
розуміти «будь-які інтереси публічного службовця, обумовлені особистими,
родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими
фізичними чи юридичними особами, в тому числі особисті майнові та немайнові
інтереси, а також ті, що виникають у зв’язку з його членством або діяльністю в
громадських, політичних та релігійних
організаціях».
Саме по собі приховування особою
наявного приватного інтересу вже розцінюється як порушення службової дисципліни
і вимагає вжиття відповідних заходів
щодо запобігання корупції.
В Україні про «конфлікт
інтересів» вперше було згадано в Загальних правилах поведінки державного
службовця від 23 жовтня 2000 року. Згідно із положенням цього акта, державний службовець повинен на вимогу
заявляти про наявність чи відсутність у нього конфлікту інтересів. Конфлікт
інтересів випливає із ситуації, коли державний службовець має приватний
інтерес, тобто переваги для нього або його родини, близьких родичів, друзів чи
осіб та організацій, з якими він має або мав спільні ділові чи політичні
інтереси, що впливає або може впливати на неупереджене та об’єктивне виконання
службових обов’язків.
2. Способи врегулювання конфлікту інтересів на державній службі
Особлива
правова природа публічно-службових відносин зумовлює необхідність встановлення
гнучкого механізму для того, аби уникнути негативних наслідків конфлікту
інтересів.
Найчастіше конфлікт інтересів виникає вже під час
проходження державної служби. У такому разі потрібно вжити відповідних заходів
по врегулюванню даної ситуації і забезпеченню неупередженого виконання
службових обов’язків державним
службовцем.
Доцільно передбачити наступні способи
врегулювання конфлікту:
1)
позбавлення приватного
інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів;
2)
усунення державного службовця
від прийняття рішення (участі в прийнятті рішення) або вчинення дій в умовах
конфлікту інтересів;
3)
переведення державного
службовця на іншу посаду або його звільнення із займаної посади;
4)
прийняття рішення або вчинення
дій в умовах конфлікту під зовнішнім контролем.
Часто зустрічаються випадки, коли державний службовець має певні приватні
інтереси, пов’язані з майновими правами. У цьому разі державний службовець може
позбутися приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів, шляхом
відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передачі їх у довірче
управління або у будь-який інший спосіб.
Однак позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість
його приховування або відновлення. Тому не можуть вважатися позбавленням
приватного інтересу дії щодо розлучення з подружжям, а також заяви, в тому
числі публічні, про розірвання особистих, дружніх чи інших стосунків з іншими
особами.
Не можуть вважатись позбавленням приватного інтересу
відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передачі їх у довірче
управління, якщо такі дії здійснюються на користь близьких родичів державного
службовця.
Державний службовець має письмово
повідомити про спосіб позбавлення приватного інтересу уповноважену особу чи
Уповноважений орган. З цього приводу уповноважена особа, а за її відсутності –
Уповноважений орган, робить висновок про наявність або відсутність приватного
інтересу.
Позитивним є врегулювання конфлікту інтересів шляхом усунення державного
службовця від прийняття рішення, чи участі в прийнятті рішення, або вчинення
дій в умовах конфлікту інтересів. Цей спосіб використовується за умови
можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій
інших державних службовців.
Усунення державного службовця від
прийняття рішення чи участі в прийнятті рішення або вчинення дій в умовах
конфлікту інтересів, а також залучення до прийняття рішення або вчинення
відповідних дій інших службовців здійснюється за рішенням керівника органу або
відповідного структурного підрозділу, в якому працює державний службовець.
У разі виникнення конфлікту
інтересів державного службовця, який входить до складу колегіального органу
(органу місцевого самоврядування, комітету, комісії, колегії тощо), такий
службовець не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, якщо його
неучасть не впливає на правомочність цього органу.
Однак, мова йде лише про ті
колегіальні органи, які вправі приймати рішення, що породжують певні правові
наслідки для окремих осіб чи невизначеного кола осіб. Діяльність деяких
колегіальних органів (як правило, це стосується колегій, комісій при органах державної влади чи місцевого
самоврядування) має консультативно-дорадчий
характер і безпосередньо не впливає на прийняття правового рішення.
Діяльність таких органів лише
створює певні передумови для його
прийняття.
У разі, якщо неучасть державного службовця, у якого виник конфлікт
інтересів та який входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень
цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такого
державного службовця у прийнятті рішень має здійснюватись під зовнішнім
контролем.
У випадку, коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути
розв’язаний шляхом усунення відповідного державного службовця від прийняття
рішення або вчинення дій та за наявності рівноцінної вакантної посади, яка за
своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям державного
службовця, відбувається переведення державного службовця на іншу посаду.
Однак, переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою державного службовця.
Якщо переведення державного службовця на іншу посаду є неможливим або
державний службовець не погоджується на переведення на іншу посаду, і конфлікт
інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, то державного службовця
звільняють із займаної ним посади.
Зазначені процедури переведення і звільнення здійснюються за рішенням
органу чи посадової особи, які уповноважені приймати рішення про призначення
державних службовців на посади. У цьому разі звільнення відбувається за участю
тих органів і посадових осіб, які брали участь у його призначенні.
Форми зовнішнього контролю:
1. перевірка Уповноваженим органом змісту рішень чи проектів рішень, що
приймаються або розробляються державним службовцем або відповідним колегіальним
органом з питань, пов’язаних з предметом конфлікту інтересів;
2. розгляд справ та прийняття рішень державним службовцем в присутності
уповноваженої особи;
3. участь уповноваженої особи в роботі колегіального органу в статусі
спостерігача без права голосу.
При цьому, вимоги до державного службовця стосовно
прийняття рішень та/або вчинення дій стосовно предмету конфлікту інтересів
можуть включати:
1. зобов’язання державного службовця надавати Уповноваженому органу для
попереднього ознайомлення проекти нормативно-правових актів та правових актів
індивідуального характеру, які
стосуються предмету конфлікту інтересів;
2. зобов’язання державного службовця здійснювати розгляд справ або приймати
рішення щодо предмету конфлікту інтересів у присутності уповноваженої особи або
посадової особи Уповноваженого органу;
3. заборону державному службовцю брати участь у прийнятті рішень щодо
предмету конфлікту інтересів під час
роботи у складі колегіального органу.
Приймаючи рішення про здійснення зовнішнього
контролю, Уповноважений орган зазначає: форму зовнішнього контролю, термін дії
розпорядження та вимоги до державного службовця щодо прийняття рішень та/або
вчинення дій стосовно предмету конфлікту інтересів.
Розпорядження про запровадження зовнішнього
контролю надсилається державному службовцю, його безпосередньому керівнику та
відповідній уповноваженій особі не пізніше наступного робочого дня з моменту
його видання.
Такі заходи мають проводитись оперативно,
оскільки прийняття рішень чи вчинення дій стосується зовнішніх правовідносин,
тобто фізичними чи юридичними особами. Не можна допустити зволікання із
проведенням зовнішнього контролю, адже це може перешкодити своєчасності
забезпечення конституційних прав громадян, а також породити у них підозру у
недобросовісності та упередженості з боку посадової особи чи іншого службовця
відповідного органу державної влади.
Якщо конфлікт інтересів виникає у зв’язку з
діяльністю державного службовця у складі колегіального органу, рішення про
запровадження зовнішнього контролю надсилається колегіальному органу.
Зовнішній контроль може здійснюватися за
ініціативою Уповноваженого органу, якщо до нього надходять повідомлення від
фізичних або юридичних осіб про наявність
конфлікту інтересів в діяльності публічного службовця. При виявленні на
підставі інформації потенційного конфлікту Уповноважений орган виносить
державному службовцю письмове попередження про неприпустимість порушення
законодавчо встановленої процедури врегулювання такого конфлікту та у разі
необхідності видає розпорядження про запровадження зовнішнього контролю. Копія
такого попередження надсилається відповідній уповноваженій особі.
У разі, якщо відповідна особа не вжила заходів по
врегулюванню конфлікту інтересів і прийняла рішення або вчинила певні дії, це є
підставою для о скарження такого рішення, а також вчинених ним дій або
бездіяльності та визнання їх протиправними у судовому порядку. У цьому разі до державного службовця
застосовуються відповідні заходи. Скасування
рішення, прийнятого в умовах конфлікту інтересів, яке стало підставою
для вчинення правочину, є підставою для визнання такого правочину судом
недійсним.
Що стосується інших правочин, що вчинені в умовах
конфлікту інтересів, вони можуть бути визнані недійсними.
Способи
врегулювання конфлікту інтересів мають забезпечити своєчасність реагування на
порушення законодавства і запобігти прийняттю рішень чи вчинення дій в
умовах існування конфлікту інтересів.
3. Чинне законодавство України, яке регулює
проблему конфлікту інтересів
Закон України «Про засади
запобігання і протидії корупції»
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі
терміни вживаються в такому значенні:
безпосереднє
підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності
підлеглої особи від її керівника,
в тому числі через вирішення (участь у вирішенні)
питань прийняття на роботу, звільнення з
роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням;
- близькі особи -
подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а
також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають
взаємні права та обов'язки
із суб'єктом, зазначеним
у частині першій статті 4 цього Закону;
- конфлікт інтересів
- суперечність між особистими інтересами особи
та її службовими
повноваженнями, наявність якої
може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а
також на
вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових
повноважень;
- члени сім'ї -
особи, які перебувають у шлюбі, їхні
діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають,
пов'язані спільним побутом,
мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно
проживають, але не перебувають у шлюбі.
Стаття 9. Обмеження щодо роботи близьких осіб
1. Особи, зазначені
у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1 та
підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього
Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або
бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням
повноважень близьким їм особам.
Особи,
зазначені у підпунктах "а", "в"-"ж" пункту 1
та підпункті "а" пункту 2
частини першої статті
4 цього Закону, зобов'язані повідомити керівництво
органу, на посаду в якому вони
претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
Положення абзаців
першого та другого цієї частини не
поширюються на:
1) народних
засідателів і присяжних;
2) близьких осіб,
які безпосередньо підпорядковані один одному у зв'язку з перебуванням кожного з
них на виборній посаді;
3) осіб, які працюють у сільській місцевості,
гірських населених пунктах;
4) осіб, які
працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної
культури та спорту;
5) інших осіб,
визначених законом.
2. У разі виникнення
обставин, що порушують вимоги
частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо
усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.
Якщо в зазначений
строк ці обставини добровільно не
усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з
моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на
іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.
У разі неможливості
такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню
із займаної посади.
Закон України «Про державну службу»
Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям
на державну службу
Не можуть бути
обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи,
які:
визнані у
встановленому порядку недієздатними;
мають судимість, що є несумісною із зайняттям
посади;
у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або
підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
в інших випадках,
встановлених законами України.
Стаття 16. Обмеження, пов'язані з
проходженням державної служби
На державних
службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про засади
запобігання і протидії корупції".
{
Частина перша статті 16 в редакції Законів N 358/95-ВР від 05.10.95, N 3207-VI (
3207-17 ) від 07.04.2011 }.
Стаття 30. Підстави припинення державної служби
Крім загальних
підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба
припиняється у разі:
п.2 недотримання
пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16
цього Закону;
п.5 виявлення або
виникнення обставин, що
перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі
(стаття 12 цього Закону);
Стаття 38. Відповідальність за
порушення законодавства про державну службу
Особи, винні у
порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну
або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством.
Наказ Головного управління Державної служби України
від 04.08.2010 N 214 «Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця» {із змінами, внесеними згідно з Наказом Головного управління державної
служби N 300 від 29.11.2010 }
Врегулювання
конфлікту інтересів
3.1. Державний
службовець зобов'язаний у межах своїх повноважень вживати заходів щодо
недопущення конфлікту інтересів, а саме
будь-якої можливості виникнення реальних або таких, що видаються реальними, протиріч між його приватними інтересами
та його службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути
на об'єктивність або неупередженість прийняття
рішень, а також
на вчинення чи не вчинення
дій під час
виконання наданих йому службових повноважень.
3.2. Обставини, що можуть призвести до виникнення конфлікту інтересів, повинні бути усунуті до того, як державний службовець буде призначений на
посаду.
У разі коли
обставини, що можуть призвести до виникнення конфлікту інтересів, склалися після призначення
на посаду, державний службовець
повинен невідкладно повідомити в
письмовій формі про це свого безпосереднього керівника та терміново вжити
заходів щодо усунення таких обставин.
3.3. У разі виникнення конфлікту інтересів або за
наявності підстав, за яких він може виникнути, державний службовець повинен
дотримуватися цих Загальних правил.
3.4. Якщо державному службовцю стало відомо про
наявність конфлікту інтересів у інших державних службовців, йому необхідно
повідомити про це свого безпосереднього керівника.
Державний
службовець, який повідомив про конфлікт
інтересів свого безпосереднього
керівника і вважає, що вжиті заходи є недостатніми, може повідомити про це в письмовій формі керівника органу державної влади.
3.5. Безпосередній
керівник зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання
конфлікту інтересів, шляхом
доручення виконання
відповідного службового завдання іншій
посадовій особі, особистого виконання
службового завдання чи в інший спосіб, передбачений законодавством.
3.6. У разі
виникнення конфлікту інтересів у державного службовця, який входить до складу
колегіального органу (комітету, комісії, колегії, ради тощо), такий державний
службовець не повинен брати участь у прийнятті рішення, якщо його неучасть не впливає на повноваження цього органу.
У разі якщо неучасть
державного службовця, у якого виник конфлікт
інтересів і який входить до складу колегіального органу, у прийнятті
рішень цим органом призведе до втрати повноважень цим органом, участь такого державного службовця
у прийнятті рішень має здійснюватись під контролем.
3.7. Державному службовцю
рекомендується позбутись приватного інтересу, з приводу якого може
виникнути конфлікт інтересів, шляхом
відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передачі їх у довірче
управління або в будь-який інший спосіб.
3.8. У разі
неможливості усунення конфлікту інтересів шляхом заміщення державного службовця
іншою особою та відсутності можливостей для його переведення на іншу посаду
відповідної категорії посад державних службовців керівник органу, де працює державний службовець, або його заступник відповідно до розподілу
повноважень у найкоротший строк, але не більше ніж протягом одного робочого
дня, приймає рішення про здійснення контролю
за рішеннями, що приймаються цим державним службовцем.
У рішенні
зазначаються форма контролю, відповідальна особа та вимоги до державного
службовця щодо прийняття рішень стосовно
предмета конфлікту інтересів.
3.9. Державний службовець не пізніше наступного робочого дня
з дня прийняття рішення про застосування контролю ознайомлюється з таким
рішенням.
Якщо конфлікт інтересів
виникає у зв'язку з діяльністю державного службовця у складі
колегіального органу, рішення про запровадження контролю над таким державним
службовцем надсилається усім членам колегіального органу.
3.10. Контроль
здійснюється у такій формі:
перевірка особою,
визначеною керівником державного органу, змісту рішень чи проектів рішень, що
приймаються або розробляються державним
службовцем або відповідним
колегіальним органом з питань, пов'язаних із предметом конфлікту
інтересів;
розгляд справ та
прийняття рішень державним службовцем у присутності особи, визначеної
керівником державного органу.
Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 169
"Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад
державних службовців"
До участі у конкурсі
не допускаються особи, які: досягли встановленого законодавством граничного
віку перебування на державній службі; визнані в установленому порядку
недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади державного
службовця; у разі прийняття на службу
будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі близьким особам
Кодекс законів про працю України
Стаття
25-1 КЗпП
Власник вправі
запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві,
в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки,
подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя),
якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо
підпорядковані або підконтрольні один одному. На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності
порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.
Старший державний виконавець Денис Трембовецький
| 
