 " Терориз: правовий аналіз злочинної діяльності" Виконавець: В. Сизоненко,11-Б клас
Науковий керівник: О.В.Лемпій,старший викладач.
Актуальність теми зумовлена необхідністю вивчення і узагальнення ряду важливих і складних подій міжнародного життя, що пов’язані з політикою та економікою, які є першочерговим об’єктом інтересу терористичних організацій сучасності. Крім того, причиною конфліктів і напруженості між державами стають проблеми національних меншин депортованих народів, біженців тероризму, для якого не існує кордонів, організованої злочинності, контрабандної торгівлі наркотиками та «відмиванням грошей». Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури дослідити витоки, сутність та політико-правові шляхи і методи боротьби з таким небезпечним суспільним злом як тероризм.
Об’єктом нашого дослідження є чинне кримінальне законодавство України, практика його застосування, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, кримінальне законодавство зарубіжних країн, міжнародно-правові документи, система наукових поглядів і розробок з проблеми боротьби з тероризмом.
Предмет дослідження – сучасний стан, правові шляхи й методи та актуальні завдання у протидії кримінальним злочинам під назвою «тероризм».
В результаті проведеного дослідження такого соціально – правового явища, як тероризм, приходимо до висновків:
1. Історія тероризму має значні історичні корені, що сягають давніх часів і продовжуються до наших днів. Тероризм же протягом свого розвитку постійно удосконалювався і набував все більш жорстоких форм.
2. Тероризм – це вчинення або загроза вчинення загально небезпечних дій, чи інших тяжких наслідків і спрямовані на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, місцевого самоврядування, міжнародної організації чи її представників, а також фізичної чи юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення будь – якої дії в інтересах винних (терористів).
3. Склад злочину (терористичний акт)
– ст. 258 ККУ, характеризується рядом об’єктивних та суб’єктивних ознак:
- Об’єкт – основний: громадська безпека, додатковий: життя, здоров’я, честь та гідність громадян, власність тощо.
- Об’єктивна сторона: вчинення насильницького діяння, яким створюється загроза загибелі людей, заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання інших суспільно небезпечних наслідків.
- Суб’єкт – фізична осудна особа, що досягла віку 14 років.
- Суб’єктивна сторона – прямий умисел за наявності мети.
Терористичний акт слід відмежовувати від суміжних складів злочинів так званих злочинів терористичної спрямованості.
"Бандитизм як кримінально-правове явище, його особливості та проблеми кваліфікації"
Виконавець: О.Заїка,11-Б клас.
Науковий керівник: О.В.Лемпій, старший викладач.
Актуальність теми дослідження. Бандитизм - один із найбільш небезпечних злочинів протигромадської безпеки. Функціонування в Україні банд, метою існування яких є вчинення озброєних нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, загрожує як громадській безпеці в цілому, так і життю, здоров'ю людей.
Об'єкт дослідження - кримінальна відповідальність за бандитизм.
Предмет дослідження - чинне кримінальне законодавство, практика його застосування, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, кримінальне законодавство зарубіжних країн, міжнародно-правові документи, система наукових поглядів і розробок з цієї проблеми.
Результати проведеного дослідження:
1. Недостатність кримінально-правової розробки, кваліфікації бандитизму призводять до фактів, коли дії осіб, кваліфіковані судами як розбійні напади, вимагання, інші суміжні злочини, насправді містять ознаки бандитизму.
2. На підставі ст.257 ККУ, кваліфікуючими ознаками бандитизму є: об'єднання двох або більше осіб з метою вчинення нападів; стійкість групи; організованість групи; озброєність групи. Об'єктивна сторона бандитизму може виявлятися: в організації банди; участі в банді; участі в організованих бандою нападах.
3. Банду слід вважати організованою з моменту досягнення домовленості між її членами про спільне вчинення низки нападів на державні чи приватні установи, підприємства або окремих осіб чи з моменту досягнення домовленості про вчинення третього нападу після повторно вчиненого нападу. З настанням зазначених моментів, навіть якщо банда не вчинила жодного з нападів, чи запланованого третього нападу її члени підлягають відповідальності за статтею 257 ККУ за ознакою «участь у банді».
4. У тих випадках, коли спрямовані на створення банди дії були вчасно припинені правоохоронними органами або вона не була створена з інших не залежних від волі організаторів причин, вчинене слід кваліфікувати як замах на організацію банди.
| 
