 Я проживаю разом з
двома малими дітьми. Їх батько з нами не проживає. Скажіть, чи передбачено
законом які речі можуть бути власністю дитини? Чи можу я самостійно
розпоряджатися цим майном?
Статтею 173 Сімейного
кодексу України (далі – СК) передбачено, що батьки і діти, зокрема ті, які
спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.
Водночас зазначається, що при вирішенні спору
між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають,
щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не
встановлено судом.
Визначено й право власності дитини
на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання. Тобто, майно,
придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та
виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні
інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.
Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок
їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної
сумісної власності.
Законодавством встановлено обов’язок батьків
передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та
розвиток.
Права ж батьків та дітей
на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.
Стосовно управління майном дитини.
Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те
повноваження та зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в
її інтересах.
Передбачено, що батьки малолітньої
дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі
правочини щодо її майнових прав:
укладати договори, які підлягають
нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори
щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
видавати письмові зобов'язання
від імені дитини;
відмовлятися від майнових прав
дитини.
Також батьки мають право дати згоду
на вчинення неповнолітньою дитиною вищезазначених правочинів лише з дозволу
органу опіки та піклування.
Такий дозвіл органу опіки та
піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі
гарантування збереження її права на житло.
При вчиненні одним із батьків
правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою
другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про
визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин
виходить за межі дрібного побутового.
На вчинення одним із батьків правочинів щодо
транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути
письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. Якщо той з батьків,
хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере
участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме,
зазначені правочини можуть бути вчинені без його згоди.
Батьки вирішують питання про управління майном
дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які
виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися
органом опіки та піклування або судом.
Неналежне виконання батьками своїх
обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них
обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи,
одержані від управління її майном.
Дохід, одержаний від використання
майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та
утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.
Неповнолітня дитина розпоряджається доходом
від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.
Начальник відділу ДРАЦС управління юстиції Альона Хитрук
| 
