 Основним нормативно-правовим документом,
який регулює порядок надання роз’яснень норм чинного законодавства на звернення фізичних та юридичних осіб є
Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон).
Статтею 1 Закону встановлено, що громадяни України
мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування,
об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх
функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що
стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації
своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів
та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону під зверненнями
громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції
(зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Звернення,
оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають
обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та
розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність,
стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови
звернення.
Якщо питання, порушені в
одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами,
установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян
або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в
термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному
органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав
звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття
обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін
повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти
скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення
яких оскаржуються.
Відповідно до ст. 8 Закону звернення, які не підлягають розгляду та
вирішенню:
- письмове
звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором
(авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство
(анонімне);
- не
розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того
ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті;
- звернення, терміни розгляду яких
передбачено ст. 17 Закону;
- звернення осіб, визнаних судом
недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення
приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При наданні роз’яснень
норм чинного законодавства на звернення від фізичних та юридичних осіб,
працівникам територіальних управлінь юстиції, відповідальним за ведення даного
напрямку роботи необхідно:
надавати
відповідь на звернення лише в межах компетенції, наданої територіальним управлінням юстиції нормами ;
у разі надходження звернень з правовими питаннями, надавати заявнику чітку
викладку законодавства, яке регулює
питання, порушені у зверненні та зазначати органи державної влади до компетенції
яких входить вирішення порушених у зверненні питань;
дотримуватись
строків надання роз’яснень
норм чинного законодавства на звернення громадян (відповідно до ст. 17 Закону);
якщо питання, порушені в зверненні,
не входять до повноважень територіального управління юстиції, переслати в термін не більше п'яти днів за
належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляти громадянину,
який подав звернення;
дотримуватись
вимог Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних
органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих
органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України
від 17.10.1993№ 1153;
текст
звернення викладати чітко, лаконічно, з дотриманням логічності викладення
необхідного матеріалу по суті порушених питань тощо.
Головний спеціаліст управління юстиції Микола Поліщук
|
