 Кожна професія має свою власну
мораль. Особливе місце в системі професійної етики посідає етика державного
службовця, оскільки вона значною мірою характеризує взаємовідносини держави і
громадянина. Моральність, переважно, розуміється як особиста чесність,
порядність, а в адміністративній поведінці - як майже універсальна норма,
згідно з якою службова посада не повинна використовуватися для досягнення
особистих корисливих цілей. Антонім "етики-моральності" - корупція.
Етика державного службовця
і юридична відповідальність - категорії нерозривні. Сьогодні, у разі порушення
державним службовцем етичних правил, які втілені у правових нормах, відразу
викликає реакцію громадськості.
Таким чином, державне і громадське
життя значною мірою залежить від моральних цінностей, що утвердилися в
суспільстві, від моральних відносин держави і громадянина, соціальної
справедливості, нетерпимості до моральних відхилень особи і державних
інституцій.
Етикет - це
зібрання застиглих правил. Він тісно зв'язаний з життям суспільства. Це
складова частина культури суспільства.
Етикет службових взаємин,
підсумовуючи і розвиваючи духовну культуру людства, є логічним вираженням
кращих норм і правил поведінки. Він набуває сенсу обов'язковості повсякденного
поважного відношення до людей, безвідносно до чи їхньої посади, чи до
суспільного положення. Чемне поводження з жінкою, шанобливе ставлення до
старших, дотримання форм вітання, правила ведення розмови, поводження за
столом, виконання вимог, пропонованих до одягу - усі ці правила пристойності
увібрали в себе загальні представлення про достоїнство людини, про норми
взаємин між людьми в службовій сфері.
Етикет службових
взаємин - це сукупність найбільш доцільних правил поведінки людей у
трудових колективах, обумовлених найважливішими принципами загальнолюдської
моралі і моральності.
Виконуючи свої службові
обов'язки, усі ми стаємо об'єктом уваги інших: як ми входимо, як здороваємося,
як сідаємо, їмо, як розмовляємо і як слухаємо, як питаємо і як відповідаємо,
усе це викликає обговорення й осуд, указує на придатність чи непридатність на
роботі.
Для успіху якої б то не
було діяльності на роботі необхідно бути ввічливим у спілкуванні з людьми
будь-якого рангу; робітнику (службовому) в приміщенні говорити мало і не
голосно. По телефону розмовляти напівголосно і коротко, стежити за культурою
мови, ніколи не дозволяти собі сваритися, бути акуратним в усьому. Час -
матеріальна цінність і економія свого і чужого робочого часу є ефективне
джерело виробничих успіхів усього колективу. Необхідно бути уважним до чужої
думки, навіть якщо вона виявиться невірною, а спростовуючи її, бути терплячим,
тактичним і ніколи не дратуватися. Безтактність ранить того, кому вона
адресована і принижує того, від кого виходить. Етикет службових взаємин
стосується усіх - і підлеглих і керівників. Його правила і вимоги обов'язкові,
тому що сприяють створенню здорового морально-психологічного клімату і гарного
настрою. Добре, якщо людина має почуття гумору і цінує його в інших. Ученими
доведено, що гарний настрій позитивно впливає на здоров'я людини і підвищує
продуктивність його праці.
Керівнику завжди необхідно
пам'ятати, що зауваження підлеглому варто робити віч-на-віч.
Треба уміти визнати
свою помилку, якщо ваше розпорядження виявилося помилковим; уміти заохочувати,
уміти карати; бути коректним, не дозволяти собі сперечатися по дріб'язках.
Треба бути
доброзичливим у відносинах з товаришами по службі і підлеглих; вести розмову в
делікатній формі.
Співробітник любої
установи повинний мати загальну культуру, інтелект, порядність. Однак завжди
особливого значення набуває моральний потенціал.
Основною моральною
умовою службових взаємин між керівниками і підлеглими є збереження достоїнства
інших, так само як і свого власного, тому що справді інтелігентна людина не
опускається до неправди, чванства, лицемірства, зазнайства й інших пороків, що
принижують і ображають навколишніх його людей, а отже, і самого себе.
Ввічливість -
головне правило етикету службових взаємин.
Правила службового етикету рекомендують
залишати за межами установи, підприємства свої негоди і неприємності.
У службовому етикеті немаловажну
роль грають і такі моральні якості працівника, як сумлінність, добропорядність,
чуйність, поважність, коректність, тактовність, точність, делікатність,
чуйність, скромність і простота, жаль і милосердя.
Знання службового етикету
- один з важливих показників професіоналізму працівника.
Саме в етикеті людина
постійно, у самих різних ситуаціях засвоює на практиці "золоте правило
моральності" - ставитися до інших так, як би ви хотіли, щоб ставились до
вас інші. Етикетні правила - це мова культурного спілкування, його зовнішня
формула.
Головний
спеціаліст управління юстиції Микола Поліщук
|
