 Насильство в сім’ї є
однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості
випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами
агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника
приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я
постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше
страждають від сімейного насильства жінки та діти.
Тривалий час проблема
насильства в сім’ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традицій і
залишалася поза сферою правового регулювання. Але, 15 листопада 2001 року,
Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про попередження
насильства в сім’ї» і з цього моменту протидія насильству в сім’ї стала
частиною державної політики незалежної України.
Насильством в сім’ї,
відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»,
визнаються «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи
економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена
сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як
людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному
здоров'ю».
Таким чином, можна
виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:
-
особами, що страждають від сімейного насильства, можуть
бути тільки члени сім’ї (у відповідності до п. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу
України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним
побутом, мають взаємні права та обов'язки, тобто цей Закон не поширюється на
сусідів, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);
-
діяння насильника повинне бути протиправним (тобто
суперечити нормам чинного законодавства);
-
діяння призвело або могло призвести до порушення прав
члена сім’ї як людини та громадянина;
-
вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не
необережності.
За спрямованістю дій
Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та
економічне, розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:
-
фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним
членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести
або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного
здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;
-
сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання
одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії
сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;
-
психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане
з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ
або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна
невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається
шкода психічному здоров'ю;
-
економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення
одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи
коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до
його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.
Відповідно до ст. 4
Закону України від 15 листопада 2001 року№ 2789-III «Про попередження
насильства в сім’ї» із змінами від 25 вересня 2009 року № 599 - VI підставами
для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:
-
заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена
сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;
-
висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї,
стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на
вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або
заява надійшли не від нього особисто;
-
отримання повідомлення про застосування насильства в
сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи
недієздатного члена сім'ї.
Заява та повідомлення
про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення
приймаються за місцем проживання постраждалого органами та установами, на які
покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї. В пунктах 1
та 2 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що здійснення заходів з
попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:
-
спеціально уповноважений орган виконавчої влади з
питань попередження насильства в сім'ї;
-
відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;
-
органи опіки і піклування;
-
спеціалізовані установи для осіб, які вчинили
насильство в сім'ї, та жертв такого насильства, а саме:
-
кризові центри для членів сімей, в яких вчинено
насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові
центри);
-
центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства
в сім'ї.
Відповідно до пункту 2
постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про
затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в
сім'ї або реальну його загрозу» із змінами від 19 вересня 2007 року № 1134:
«Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання
постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує
реальна загроза вчинення насильства, Мінсім’ямолодьспорту, управлінням або
відділом у справах сім'ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації,
службою дільничних інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах дітей
органу внутрішніх справ».
Відмова у прийнятті та
розгляді заяви не допускається.
Законодавством визначено
спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження
насильства в сім’ї, яким є Міністерство України у справах сім’ї, молоді та
спорту та, на місцях – управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту
місцевих державних адміністрацій, на які покладено координацію діяльності всіх
суб’єктів при здійсненні заходів з попередження насильства в сім’ї (у тому
числі організація впровадження корекційних програм та проходження їх особам,
які вчинили насильство в сім’ї) та забезпечення надання допомоги потерпілим.
Центри соціальних служб
для сім’ї, дітей та молоді, у межах компетенції, можуть сприяти здійсненню
заходів з попередження насильства в сім’ї, а саме: при виявленні сім’ї, в якій
вчинено насильство або існує реальна загроза його вчинення (погроза вчинення
одним членом сім’ї стосовно іншого члена сім’ї умисних дій, які відносяться до
насильства в сім’ї, якщо є реальні підстави очікувати її виконання), у тому
числі жорстокого поводження з дитиною (будь-які форми фізичного,
психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї, у
тому числі: бездоглядність, експлуатація дитини, втягнення її у злочинну
діяльність, залучення до вживання алкогольних, наркотичних засобів та інших
шкідливих речовин; залучення до екстремістських, тоталітарних психокультових
угруповань та течій, використання дитини для створення та розповсюдження
порнографічних матеріалів, примушення до проституції, жебрацтва, бродяжництва,
втягнення до азартних ігор; залучення дитини до найгірших форм дитячої праці,
позбавлення права на житло та інше майно тощо), центри соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді в термін, що не перевищує 3 робочих днів, подають
інформацію до управління (відділу) у справах сім’ї, молоді та спорту відповідної
державної адміністрації, а у випадку вчинення насильства стосовно дитини –
також у службу у справах дітей та органи внутрішніх справ.
Згідно з п. 2.6.
Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді
та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та
молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення
заходів з попередження насильства в сім’ї, центри соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді, відповідно до своїх повноважень щодо попередження насильства в
сім’ї:
1. приймають інформацію про
випадки вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення;
2. забезпечують надання особам,
які постраждали від насильства в сім'ї, психологічної, соціально-педагогічної,
соціально-економічної, інформаційної, соціально-медичної та юридичної допомоги;
3. здійснюють соціальне
інспектування сімей, де мають місце випадки вчинення насильства в сім'ї або в
яких існує реальна загроза його вчинення, в ході якого вивчається життєдіяльність
сім’ї, умови її проживання і готується соціально-психологічна характеристика
сім’ї та висновки щодо подальшої роботи з нею;
4. здійснюють соціальний супровід
сімей, де мають місце випадки вчинення насильства в сім'ї або в яких існує
реальна загроза його вчинення, метою якого є подолання життєвих труднощів,
мінімізація негативних наслідків чи, навіть, повне розв'язання проблем сім'ї
або особи;
5. забезпечують здійснення
закладами соціального обслуговування заходів, спрямованих на відновлення соціальних
функцій, морального, психічного та фізичного стану членів сім'ї, стосовно яких
вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення.
Начальник
управління юстиції
Наталія Сирота
| 
