 На сучасному етапі розвитку України як правової держави, одним із
найактуальніших питань є вдосконалення національного законодавства, створення і закріплення правової системи, яка б
забезпечувала закладені в Конституції України та в інших нормативно-правових
актах способи захисту прав і свобод громадян.
При порушенні будь-яких конституційних прав інтересів, фізична або
юридична особа звертається до суду, інших державних правозахисних органів за захистом
своїх прав.
Функції виконання судових рішень, а
також рішень уповноважених на їх прийняття органів (посадових осіб), покладені
на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства
юстиції України.
Поряд з цим, відповідно до статті 124 Конституції, судові рішення
ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій
території України.
Правовою основою діяльності державної виконавчої служби є Конституція
України, Закон України "Про державну виконавчу службу" та Закон
України "Про виконавче провадження", який визначає умови та порядок примусового виконання рішень
судів та інших органів у разі не виконання їх в добровільному порядку.
Варто зазначити, що виконавче провадження є завершальною стадією
судочинства і державними виконавцями здійснюються виконавчі дії в межах наданих
їм повноважень, і, лише у порядок і спосіб, визначені цим рішенням.
У процесі виконання державною виконавчою службою рішень, досить частим
явищем є виникнення конфліктів між учасниками виконавчого провадження
(державним виконавцем, стягувачем, божником).
Досить часто, виникають суперечки
при виконанні рішень по спорах, що виникають у житлових правовідносинах, зокрема,
при виселенні боржника.
Порядок здійснення виконавчих дій при виконанні такої категорії рішень
передбачено статтею 79 Закону України "Про виконавче провадження" та
Житловим Кодексом України та рядом інших нормативно – правових актів .
Згідно з вимогами статті 109 Житлового
кодексу України виселення із займаного
жилого приміщення допускається
з підстав, установлених
законом. Виселення проводиться
добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку
з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або
проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Відповідно до частини третьої статті 47
Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як
на підставі закону за рішенням суду.
Нормами ст.5 Закону встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи
щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі та примусове виконання рішення у спосіб і порядок , визначені
виконавчим документом.
Відповідно до статті 79 Закону,
виконання рішення про виселення боржника
провадиться лише у разі, якщо боржником не виконано в установлений державним
виконавцем в строк.
Примусове
виконання рішення про виселення боржника здійснюється державним виконавцем не
пізніше 60 робочих днів з моменту невиконання боржником рішення про його
виселення в установлений державним виконавцем строк. У разі невиконання
обов’язку по примусовому виселенню боржника в терміни, визначені цією статтею,
державний виконавець несе дисциплінарну відповідальність, встановлену законом.
Виселення полягає у звільненні приміщення
, зазначеного у виконавчому документі, від особи ( осіб), яка виселяється, її
майна,домашніх тварин та у забороні даній особі користуватися цим приміщенням.
Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому
документі.
Якщо особі, яка підлягає
виселенню , має бути надано інше жиле приміщення, державний виконавець
надсилає відповідному житловому чи іншого органу повідомлення про
строк виконання такого рішення щодо
надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний
виконавець складає акт про це і звертається до суду з поданням про визначення
порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання
виконавчі дії не провадяться.
Якщо особа самостійно вселилася в приміщення , з якого вона була
примусова виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним
виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення.
Виконавче провадження у цьому разі підлягає поновленню за постановою державного
виконавця.
Таким чином, Законом України «Про
виконавче провадження» чітко визначено порядок виконання рішення про виселення .
Крім того, у разі наявності обставин що
ускладнюють виконання рішення, державний виконавець, а також сторони
виконавчого провадження відповідно до норм 36 Закону вправі порушити перед
судом питання про відстрочку виконання рішення, а також про встановлення чи
заміну способу і порядку виконання рішення.
Враховуючи вищезазначене та вимоги положень статті 47 Конституції
України, Закону України «Про виконавче провадження», виселення боржника
відбувається на підставі відповідного рішення суду та згідно з нормами чинного
законодавства.
Ст.
державний виконавець ВДВС Барського РУЮ Олег
Страшок
| 
